Селище міського типу Холми

                                                                                                         Частина перша

  . Селище міського типу, центр об’єднаної територіальної громади Корюківського району Чернігівської області. Селищній раді підпорядковані села Кучугури, Олешня, Ченчики.     Населений пункт виник близько 1633 р. за часів польського панування, хоча можливо поселення тут було і раніше. За час перебування у складі Московської держави (1500-1610 рр.) північна Чернігівщина була досить малозаселена.

 В складі Чернігівського уїзду (повіту) виділялися «острови» – великі території з кількох сторін оточені річками. Роздавалися вони за службу «дітям боярським». Острів Холми належав Філіпу Голікову або Василю Чудінову. Край між Убіддю та Сновом був щільно заліснений, в т. ч. і «острів» Холми. Це і зумовлювало заняття населення. Тут розвивається бортництво, деревообробні промисли, виникають гути і рудні.

У 1610 р. Чернігівщина була окупована польськими військами, а за перемир’ям 1618 р. відійшла до Речі Посполитої. З 1620 р. починається роздача земель польській та українській шляхті у ленне (тимчасове) користування. «Острів» Холми мав відійти за військові заслуги Андрію Волку, але його силою відібрав жовнір Михайло Ясликовський, у подальшому чернігівський скарбник. Сума наїзду склала 300 злотих (не дуже значна сума на той час). У  1628 р. за рішенням королівського суду Ясликовський повернув острів назад. Того ж року його надано  литовському шляхтичу Ярошу Таргоні разом із 40 волоками землі (волока – 20-21 га). Пізніше осаджується однойменне поселення. Уже в 1638 р. у Холмах налічувалося 4 дими.

         За однією з версій  напередодні Визвольної війни сільце належало полковнику Касперу Дуніну-Борковському – представнику давнього польського шляхетського роду. Сам він був убитий повстанцями на початку війни. Пізніше були вбиті його дружина та донька. Залишилися два сини, один з яких Василь у 60-х роках, прийнявши православну віру, вступає на козацьку службу і завершує кар’єру генеральним обозним. За іншою версією, у 30-40х роках Холми часто змінювали господарів і врешті перейшли до православного магната Адама Киселя.

         З початком Визвольної війни шляхту було вигнано з краю. Переважна більшість поселень стала вільними військовими селами, тобто перейшли у власність козацької держави. Частина населення покозачилася.  Холми згадуються у Переписних книгах 1666 року. Поселення мало статус села, отже тут існувала церква. У 6 дворах проживали грунтові селяни, що мали, переважно, по одному коню, у 17 дворах – бобилі (безземельні селяни). Ще у 8 дворах мешкали бортники, що мали грунти. Всі вони платили податок зерном: грунтові селяни – 13 осьмачок, бобилі – 8,5 осьмачок, бортники – 8 осьмачок разом. Додатково селяни ще платили 1 рубль 98 копійок, а бортники – півтори пуди меду. Під Холмами на Убеді знаходився млин з сукновальнею волинського козака Василя Грищенка.

         У 1672 р. гетьман І. Самойлович подарував Холми і ряд довколишніх поселень Понорницької сотні військовому товаришу, в подальшому чернігівському полковнику Василю Касперовичу (Карповичу) Дуніну-Борковському (1640-1702). До того, за переказами старожилів,  Холмами володів волинський сотник Василь Коляда. Надання було підтверджене  царською грамотою 1674 р., гетьманськими універсалами 1704 р., 1706 р., 1709 р. Рід Дуніних-Борковських володів Холмами до 30-х років ХІХ ст.

         Згадані Холми і за присягою царевичу Петру Петровичу у 1718 р. Тоді їздили присягати священик церкви Архістратига Михайла Герасим Уласович, посполиті (селяни): війт Карпо Гарилович та Дорош Іванович. Холменський храм підпорядковувався Сосницькому намісництву Чернігівської єпархії.

         1730 р. селом з 58 дворами володів бунчуковий товариш Андрій Васильович Дунін-Борковський (?- 1748). Вже за 2 роки за ревізією Чернігівського полку у Холмах було 67 селянських дворів: з них – 9 заможних, 18 – середнього статку і 39 – незаможних. Окремо згадуються 5 підсусідків, що жили по чужих дворах. Козаки за ревізією не згадуються, отже їх тут не було. У селі стояли приїжджий двір, шинок  Борковського. При церкві були влаштовані школа та шпиталь. На Убіді знаходився панський млин.

Нижче подається поіменний склад селян-господарів за майновим статусом.

Грунтові

 Малогрунтові

 Ніщетні

 Підсусідки

 За часів Рум’янцевського опису Малоросії (1765-1769 рр.) Холмами володів бунчуковий товариш чернігівський земський суддя Михайло Андрійович Борковський (? – до 1789). Тоді тут було 120 хат. По Герасиму Уласовичу священиком cтав його син Павло Герасимович.

За описом Новгород-Сіверського намісництва на 1781 р. село Холми мало 91 двір зі 100 хатами підданих селян підкоморія Михайла Борковського. При церкві жили з родинами 2 священики та вдова священика. Вдосталь було лісу (як будівельного, так і на дрова), натомість ріллі і сінокосів було обмаль. Це і зумовлювало заняття селян. Як і мешканці сусідніх Камки і Козилівки, вони виробляли сані, вози, колеса, дерев’яний посуд і продавали все це у сотенних містечках Понорниці, Коропі та Воронежі. Також в обмеженій кількості виробляли прядиво і продавали купцям зі Стародуба і старообрядницьких слобод.

Біля Холмів у лісах знаходилося кілька хуторів, що вже не існують – Рудня (вона ж Руденка), Кістер, Нова Мельниця. У згадуваний час Руденка на р. Убідь належала полковнику Битяговському. Тут були гребля з млином і 2 хати підданих. Хутір виник біля рудні – невеликого підприємства, на якому з болотної руди виплавлялося залізо та виготовлялися залізні вироби. Рудня згадується ще 1672 р. як надання разом з Холмами В. Дуніну-Борковському. Біля рудні ще тоді було споруджено млин. На початку 18 ст. рудню закрили, а млин залишився. Показаний він в гетьманському універсалі виданого удові В. Борковського Марії. Хутір Нова Мельниця з чотирма хатами та млином належав генеральному осавулу Скоропадському. Знаходився він на лівому березі Убеді за версту від Холмів. Кістер, що також належав Скоропадському, знаходився за версту від попереднього на однойменній річечці. У цьому хуторі знаходилася винокурня та 9 хат селян. Винокурня виробляла продукцію у 10 казанах влітку і у 20 казанах взимку. Працювали на ній селяни з села Авдіївки. Вино далі продавали у маєтках Скоропадського.

Після смерті батька Холми, Камку, Радомку, Олешню та кілька інших поселень успадкував Михайло Михайлович Дунін-Борковський (1754-після 1812). Всього йому належало 2672 душі кріпаків обох статей. За козацьких часів він мав звання бунчукового товариша, а потім отримав чин 8-го класу – колезького асесора. Новий пан мешкав у Холмах. Кар’єру завершив колезьким радником, що відповідало чину полковника, був нагороджений орденами Володимира 4-го ступеня та Анни 2-го ступеня.  Обирався повітовим маршалом (предводителем дворянства) Новгород-Сіверського (1797-1803) та Сосницького повітів (з 1812 р.). Мав трьох доньок. За старшою Варварою Михайлівною Холми дісталися її чоловіку статському раднику Леонтію Федоровичу Ярошевицькому.

У 1810 р. у Холмах проживало 768 душ обох статей, з них 5 осіб духовенства і 763 кріпаки. У Кістрі нараховувалося 51 чол, у Рудні – 15 чол.  

                                                              Продовження  в наступних  публікаціях