Селище міського типу Холми

                                                                   Продовження   Частина  друга

Селище міського типу, центр об’єднаної територіальної громади Корюківського району Чернігівської області. Селищній раді підпорядковані села Кучугури, Олешня, Ченчики.     Населений пункт виник близько 1633 р. за часів польського панування, хоча можливо поселення тут було і раніше.

 Населення Холмів брало активну участь у війні з Наполеном. Тільки у 1813 р. у Сосницькому повітовому  ополченні рахувалося 37 жителів села. Переважно, це були парубки та молоді чоловіки. Наймолодшими з «защитников» були 17-річні Сава Деньгуб та Григорій Петровченко, а найстаршим – 40-річний Логвин Портянко.

Після неврожаю 1839 р. населення Сосницького повіту голодувало. Забезпечувати продовольством голодуючих кріпаків повинні були самі поміщики. За подвірним списком у холменському маєтку рахувався 161 двір. У господарствах утримувалося 336 голів робочої і 292 голови неробочої худоби. У 49 дворах взагалі не було робочої худоби, 42 господарі мали лише коня чи вола. Більшість селян (622 чол.) не могли забезпечити себе продовольством, 246 чол. могли частково прогодуватися і лише 171 чол. себе забезпечували повністю.

Ще до відміни кріпосного права Холми отримали статус містечка. Його власницею була дружина гвардійського полковника Феодосія Леонтіївна Максимова (Ярошевицька). Також їй належали Олешня, Камка і Радомка. У сумі це складало 870 кріпаків чоловічої статі та  8501 десятини землі. У 1859 р. у містечку налічувалося 152 двори з 1120 жителями, цукровий, винокурний, ливарний, шкіряний заводи, каретна фабрика. Через містечко пролягала військово-транспортна дорога з Новозибківського повіту до містечка Орлівки Новгород-Сіверського повіту. На хуторах Рудні, Кистрі, Новенькому проживало, відповідно, 3, 27 і 12 жителів. У Рудні теж був шкіряний завод. Як правило, всі ці підприємства були незначними. Землі, що закріплювалася за Холмами використовувалася таким чином: 296 десятин займали садиби, 2100 – рілля, 1781 – сінокоси,  1320 – ліси. Працездатне населення складалося з 306 чоловіків та 290 жінок. Тягла, тобто робочої худоби, було 176 коней і 125 волів. Врожайність зернових дорівнювала сам-3, що було досить непогано для Сосницького повіту. 2 тижні селяни-кріпаки працювали на поміщицю і тиждень на себе.

Михайлівська церква мала на 1860 р. 2221 прихожанина.

Незадовільні умови життя призвели до заворушення у 1859 р. 21 серпня понад 1200 селян з Холмів та навколишніх сіл вимагали зменшення панщини, щоб тиждень працювати на поміщицю і тиждень на себе. До містечка прибув 4-й резервний батальйон Кременчуцького полку, а потім жандарми і чиновник надзвичайних доручень. Селяни і надалі відмовлялися коритися. Після прибуття ще двох батальйонів 1 вересня селян зігнали на площу і жорстоко покарали. 8 чоловік, а саме подружжя Андрія і Зіновію Корхів, Пантелеймона Андрійчика, Івана Шевчика, Гордія Савруя, Павла Корха, Федора Кириченка, Василя Мелашенка було віддано до суду. Останнього заслано до Сибіру довічно, решті присуджено каторжні роботи. Витрати на каральну експедицію (близько 7 тис. рублів) поклали на самих же селян, але через їхню бідність списали.

Після скасування кріпосного права у поміщиці залишилося 4504 десятини землі, решта пішла в наділ колишнім кріпакам. Холми стали центром волості, куди увійшло 14 населених пунктів. У 1872 р. у Холмах проживало 1199 душ у 226 дворах, в т. ч. 220 селянських, у Кістрі – 12, у Новенькому – 13 душ. У всіх господарствах утримувалося 220 коней 410 голів великої рогатої худоби, 380 овець, 230 овець, 15 кіз. Головними заняттями жителів стали землеробство та робота на цукровому заводі. Цукровий завод (вогневий), що його було відкрито у 1853 р., мав 6 гідравлічних пресів. Підприємство і значна частина земельних масивів належали графу де Теотоці. Того року завод  виробив продукції на 14 350 рублів.

За протоієрея Якова Ярошевського у 1874 р. перебудовано Михайлівську церкву на кам’яну. Попереднє дерев’яне приміщення було збудоване у 1793 р.

У 1878 р. Cосницьким повітовим  земством було відкрито початкове училище. У 1901 р. у школі навчалося 83 учні, в т. ч. 4 дівчаток. Повний курс того року закінчило 10 учнів. Грамоті дітей навчали Марія Миколаївна Виноградська (зг. 1894 р.), а потім Олександра Виноградська (зг. 1901 р.). Закон Божий викладали місцеві священики Іоанн Пучковський, а з 1895 р. Іоанн Лавров, отримуючи за це щорічно 30 рублів. Зарплата вчителів коливалася від 250 до 300 рублів. На утримання школи земство виділяло 330 рублів, місцева громада – 120.

З середини ХІХ ст. у Сосницькому повіті постійно збільшується кількість євреїв. На 1882 р. на хуторах біля Холмів проживало 3 єврейські родини. У Новенькому мешкала родина 63-річного Пінхуса Левітіна: дружина, син з невісткою, троє онуків. Левітін жив на хуторі вже 30 років, орендував водяні млини. На хуторі Рудня жив з дружиною, 6-ма дітьми і невісткою 44-річний Лейба Левітін, певно син Пінхуса. Він утримував в оренді шкіряний завод. Його молодший брат 27-річний Мордух Левітін з дружиною та донькою жив у Кістрі, працював прикажчиком. Жоден з Левітіних не мав власного будинку, всі винаймали житло. Щодо Холмів, то кількість єврейської громади невідома. Всього ж наприкінці ХІХ ст. у всій Холменській волості проживало 268 євреїв, а у повіті їх налічувалося 3717.

         До  1885 р. цукровий завод перейшов у власність київського банкіра купця Шмуля Вульфовича Епштейна. Йому ж належали винокурний завод у Холмах, шкіряний завод на хуторі Рудня, млин і сукновальня на Убіді. Цукровий завод був досить значним підприємством. Його загальна вартість оцінювалася у 152 400 рублів. Працював він 57 днів на рік, випускаючи 15 863 пуди цукру-піску. Використовувалася сила 5 паровиків і 7 парових машин загальною потужністю у 248 кінських сил. На заводі працювали 188 робітників, з них 8 жінок і 44 підлітки, 19 майстрових і 11 службовців. Робітників наймали, крім місцевих, з навколишніх сіл та з села Жадове Новгород-Сіверського повіту. Роботою заводу керував директор з помічником. Серед службовців також були бухгалтер, механік, хімік і буряковод. З 1887 р. підприємством керував інженер-хімік А. М. Кельберн. Він мав право приймати на роботу і звільняти робітників і службовців, підписувати різні контракти. Звітувався директор тільки перед власником заводу. Продукція переважно збувалася на Корюківський рафінадний завод. У 1884 р. при цукрозаводі вже існувала «больнічка» на 5 ліжок з невеликою аптекою. Лікував робітників фельдшер. Шкіряний завод загальною вартістю у 800 рублів був швидше майстернею, де працювало усього 4 робітники. За рік вичинялося до 1000 шкір. На винокурні робота тривала з жовтня-листопада до березня-травня. Працювали робітники в одну зміну від 7-8 до 11-12 годин на добу.

Керівництво Холминського цукрозаводу скаржилося на нестачу сировини, оскільки селяни мало сіяли цукрового буряка. Сам завод мав лише 40 десятин плантацій, решта сировини закуповувалася у населення з 330 десятин. На додачу конкурентами виступали Авдіївський і Спаський цукрові заводи. Середній дохід з десятини цукрових буряків становив 80 рублів, в т. ч. чистий дохід – 45 рублів, у той час як десятина жита приносила прибутку – 24 рублі. На виробництві робітник, в середньому, отримував 35-40 копійок за день.

У 1897 р. Холми мали 330 дворів і 2078 мешканців. На хуторі Кістер було 4 двори і 21 житель. Хутір Новенький мав 7 дворів (31 чол.), а Рудня – 2 двори (19 чол.). На цукровому заводі у 1899 р. працювало 102 робітники, за сезон вироблялося 25 тис. пудів цукру. Через незадовільні умови праці 18 жовтня 1898 р. на заводі відбувся страйк, а у 1906 р. збройний виступ. Потім завод вже не працював.

Сосницьким земством у Холмах було створено лікарняну дільницю, за якою закріплювалися Холменська і Погорільська волості. За звітом лікаря О. Мандрики площа дільниці включала 1080 квадратних верст, мала протяжність з півночі на південь – 36 верст, зі сходу на захід – 30 верст. У 1902 р. дільниця обслуговувала 20 213 жителів із більш ніж 20 поселень. До дільниці належали амбулаторія у Холмах, фельдшерські пункти у Козилівці та Погорільцях. На утримання дільниці того року було виділено 1514 рублів, без утримання персоналу. В амбулаторії працювали лікар і фельдшер. Тільки 1902 року було 21 739 звернень, а всього проліковано 15 220 хворих. З них лише у містечку звернулося 129% жителів. Найбільш поширеними захворюваннями були грип (1585 випадків), ревматизм (257), малярія (615), хвороби очей (446). Від травм постраждало 366, а від опіків – 108 чоловік. На щастя незначними були прояви таких хвороб як кір, дифтерит, скарлатина. Смертність від них становила від 16 до 25%. Страждало населення від пневмонії, дизентерії, рожі. Значно був поширений сифіліс (132 випадки). Джерелом його служили Корюківські цукрові заводи та військова служба.

У 1902 р. у Холмах проживало 2184 чол. (за рік народилося 120, а померло 81 чол.). Зважаючи на успіхи медицини, природний приріст у містечку склав 18%. Для порівняння: того року в Російській імперії природний приріст склав 15,4%.

З холминських лікарів дореволюційного часу відомі Мандрика Олександр Євграфович (1873 р. н.), Селіванова Марія Михайлівна (1870 р. н.). Мандрика, імовірно, був першим лікарем у Холмах. Можливо, працював з 1899 р. Випускник Харківського університету 1897 р. працював земським лікарем. Проживав у Холмах, мав дружину. Отримував на рік 1000 рублів. Його наступниця Марія Селіванова закінчила вищі жіночі курси при Московському університеті. У Холмах як земський лікар вона згадується у 1906 р. Разом з чоловіком виховували 5 доньок.

У 1909 р. у містечку діяли винокурний завод, паровий млин, крупорушка, двокомплектне земське училище, поштово-телеграфне відділення. У 1913 р. згадується ветеринарно-фельдшерський пункт. Винокурний завод, як і раніше, належав купцю Залману-Шмулю Епштейну. Йому ж належало 3063 десятини землі. Лише земських зборів за завод на рік він сплачував 513 рублів. Значним землевласником був дворянин з Кістра Островський Хома Іполітович, якому належало 224 десятини. Торгівлю здійснювали мануфактурно-бакалійні крамниці Хаїма-Лейзера Берковського, Шльоми Марголіна, Матуса Пінського, бакалійні крамниці Блюми Левітіної, Гонди Кочіної, Янкеля Хайкіна, Басі Хайкіної. Як бачимо, всі заклади торгівлі належали євреям.

У тому ж 1909 р. звели нове приміщення земської школи, яка була названа на честь генерал-лейтенанта Романа Сидоровича Кондратенка. Генерал Кондратенко загинув під час російсько-японської війни (1904-1905) при обороні Порт-Артура. Меценатом виступив Залман Епштейн. Він безкоштовно виділив ділянку землі, 55 000 штук цегли. На його лісопилці безкоштовно розпиляли лісоматеріал. Шкільна садиба займала площу 0,49 га. Школа, збудована за типовим проектом, розраховувалася на 4 комплекти (класи) учнів. До того заклад був з трирічним курсом. Для вчителів у 1914 р. було облаштовано 3 однокімнатні та двокімнатну квартиру. Їхня побудова обійшлася у 1015 рублів.

Напередодні революції у холминській земській школі навчалося 172 учні. Переважно це були селянські діти з Холмів віком від 8 до 12 років. Також тут навчалося 16 дітей євреїв-міщан. Повний 4-х річний курс закінчували одиниці. Так, у 1916 р. випускників було усього шестеро. Навчальний процес здійснювали 4 вчительки: Елланська Олександра Митрофанівна, Пучковська Олена Іванівна, Імшенецька Анна Іванівна, Мацко Віра Олександрівна та священик Іоанн Лавров. Крім дворянки, випускниці прогімназії В. Мацко, вчительки походили з родин духовенства. Всі вони закінчили єпархіальне училище. У церковно-приходській школі викладала Рудіч Ірина Федорівна, яка закінчила другокласну вчительську школу. Закону Божого навчав той самий священик. Платня вчителя земської школи значно зросла від 780 до 600 рублів щорічно. Вчитель церковно-приходської школи отримував вдвічі менше, в середньому 360 рублів на рік. Зарплата зросла, в першу чергу, через інфляційні процеси пов’язані з війною.

Лікарем працював колезький радник Степан Омелянович Лиходід, акушеркою – Марія Василівна Кожевнікова. Діяло приватне страхове товариство «Росія» купця Пінхуса Марголіна. Начальником пошти працював колезький асесор Олексій Ковтун. 

Земським зібраннями для закладів обиралися попечителі (куратори) з місцевих достойників. На 1909 р. у Холмах попечителем лікарської дільниці був Залман Шмуль Епштейн, бібліотеки-читальні cелянин Артем Максимович Кожедуб. У 1901 р. попечителем початкової школи – поміщик і громадський діяч Микола Леонтійович Радченко (1901 р.), у 1913-17 рр. – А. М. Кожедуб.

З метою покращення матеріального стану селян земством створювалися прокатні дільниці, в т. ч. і у Холмах, де можна було взяти у користування нову на той час агротехніку. Також було створено кредитний та споживчий кооперативи.

У 1913 р. за сприяння земства прокладено телефонні лінії Сядрино-Холми, Холми-Авдіївка. На цю справу купцем Епштейном безкоштовно було виділено 100 рублів та 400 дубових стовпів.

Лютневу революцію народ, в основному, зустрів спокійно і радісно. У 1917 р. Холменська волость об’єднувала 19 поселень: містечко, 2 села, 8 дєрєвєнь, 8 хуторів. У Холмах проживало 2797 чол. у 483 дворах, а всього по волості рахувалося 16 341 чол.  У березні у волості було створено народну міліцію (начальник Канашников). На зборах 26 березня обрали заступника начальника міліції волосного писаря Л. М. Тураса. На потреби революції зібрали кошти у сумі 324 рублі 75 копійок. Лікар Лиходід закликав молодих чоловіків не ховатися від мобілізації, а іти воювати. Під дією агітації вже наступного дня 6 чоловік пішло на фронт. Незабаром ажіотаж закінчився, поширилися крадіжки. Протягом липня у лікаря знято колеса з воза, у З. Левітіна викрадено 4 пудів борошна та 5 в’язок шкіряного товару. Найгучніший зі злочинів стався 14 липня, коли у спиртовому підвалі Епштейна крадії пробили кам’яну стінку і винесли 40 відер чистого спирту. В жодному з випадків злочинців не спіймали.

Знову поширилося дезертирство. Зокрема, 21 липня повідомлялося про втечу зі 162-го піхотного запасного полку жителів Холменської волості рядових Насона Хайкіна та Леонтія Меля. 12 вересня з того ж полку втекли солдати Іван Бичок та Іван Омеляненко.

В ніч на 15 серпня 1917 р. пострілом з револьвера через вікно було вбито управляючого маєтком Є. Лейбина. Слідство встановило, що вбивство було вчинено з метою помсти, позаяк всі речі залишилася на місці. Вбивцю не знайшли.

Нетривалий час Холми належали до УНР. В січні 1918 р. Сосницький повіт зайняв більшовицький 1-й Мінський революційний загін. У Холми комендантом призначено уродженця волості Олександра Гарнієра – матроса Балтійського флоту з дворян, нащадка паризьких комунарів. Під його керівництвом формується червоногвардійський загін. Навесні Чернігівщину зайняли німецькі війська. При відступі червоногвардійці спалили весь спирт Епштейна. Протягом весни червоногвардійці вели бої з німецькими підрозділами, зокрема напали на гарнізон у с. Сядрине. Ще 26 квітня «Чернігівська земська газета» повідомляла, що загони червоногвардійців тероризують населення багатьох сіл, особливо Холми, Жуклю, Змітнев та інші.

Після короткочасного життя за Директорії Української народної республіки владу знову перебрали більшовики. 25 грудня 1918 р. Ніжинський полк І-ї Української дивізії зайняв Холми. Утворено ревком, а потім раду робітничих, селянських і червоноармійських депутатів. Було створено комітет бідноти, пізніше комнезам, який наділяв землею безземельних та малоземельних селян. За радянської влади створено народний суд. У 1920 р. народним суддею був Михайло Мойсейович Ткаченко. Серед народних засідателів згадуються Микита Щербак, Гаврило Омеляненко, Марко Демченко, Семен Денисенко, Василь Євсейчик.

Було націоналізовано винокурний завод зі смолокурнею, слюсарною майстернею та кузнею. У листопаді 1921 р. на заводі працював 51 робітник. Через застаріле обладнання наступного року винзавод довелося закрити. У 1920 р. створено винрадгосп, за яким закріпили 206 га землі. Через 4 роки він був перетворений на сільгоспартіль «Ілліч» з 315 га орної і присадибної землі. Артіль об’єднала 30 родин зі 146 осіб. Для зміцнення господарству було передано радгоспівський інвентар. З 1921 р. розпочав роботу крохмальний, а з 1925 р. – спиртовий та лісопильний заводи.

У волості було створено відділ народної освіти. На початку 1920 р. його очолював Шевченко Григорій Миколайович. Усього тут працювало 5 осіб.

За освітньою реформою 1919 р. обидві холминські школи були реорганізовані у трудові школи – І ступеня та ІІ ступеня. За санітарним обстеженням вищої початкової школи (школа ІІ ступеню) було виявлено, що власного приміщення заклад не має, а працює в орендованому. Медогляд учнів проводився місцевим фельдшером, всі учні були вакциновані від віспи. Виявлено 4 випадки захворювання на паротит (свинку) та 2 випадки захворювання коростою. У цій школі у двох класах навчалося 33 учні, працювали вчителі Іваницький Сергій Іванович, Тичинін Костянтин Петрович, Іваницька Юлія Сергіївна, Радоменко Матвій Карпович (вчитель співів). Крім останнього всі вчителі мали навантаження по 36 годин. У школі І ступеня теж було 4 вчителя, у 4-х класах навчали 212 учнів, в т. ч. 59 дівчат. У 1921-1922 навчальному році працювали Черниш Панкрат Михайлович (1895 р. н.), Долада Анастасія Федорівна, Тичинін К. П., Устименко Корнилій Михайлович, Титаренко Ніна Тимофіївна. Панкрат Черниш був батьком українського вченого-археолога Олександра Черниша. Сам замолоду закінчив Полтавську вчительську семінарію. Батьки його вважалися у Холмах середняками.

Згодом школи було об’єднано в одну з 4-х річним терміном навчання. На 1 січня 1923 р. школу відвідувало 126 учнів, в т. ч. 27 дівчат. Навчалися вони українською мовою, у той час як у деяких сусідніх селах вчили російською. Того навчального року діти пішли до школи 20 жовтня. Так було і до революції. У жовтні 1923 р. у Холмах організовано 6-ти тижневі курси для вчителів.

З 1923 до 1960 рр. з перервою Холми були районним центром Сновського, Конотопського округів, а потім Чернігівської області. Район було створено шляхом об’єднання Холминської та Погорільської волостей Сосницького повіту. Також в рамках адміністративно-територіальної реформи згодом Холми з містечка стали cелом. У 1924 р. тут проживало 3082 чол., діяли лікарня, народний дім з залом на 250 місць, бібліотека, школа, школа з ліквідації неписьменності, поштово-телеграфне відділення. Побутово-виробничі потреби населення забезпечували 3 столярі, швець, колісник, кравець та коваль. Раз на рік відбувався ярмарок на храмове свято. Торгували горщиками, кіньми, коровами, бочками. Базарних днів по району ніде не було. Через бідність чоловіки з 209 господарств Холмів виходили на заробітки у Полтавську губернію на жнива, що тривали з липня до жовтня.

Всього спочатку у районі було 36 населених пунктів об’єднаних у 13 сільських рад. До Холминської сільської ради належали хутори Кістер (59 чол.), Новеньке (35 чол.), Ченчики (348 чол.), селище Славин (87 чол.).

З 1929 р. починається форсовано колективізація.1930 р. створено с/г артіль «Червоний маяк». Всього на 1935 р. по сільраді було створено 6 колгоспів: «Червоний маяк» (голова Пастушенко Т. П.), «Іскра» (голова Авдієвський Д. І.), ім. Молотова (голова Авдієвський Я. К.), «Червона зірка» Скороход Ф. Х.), «Зелена роща» (голова Мартіяс І. Р.), «Червоний партизан» (голова Мелашенко В. І.). Колгоспи вирощували зернові культури, картоплю, льон, коноплі. Оскільки Корюківська машинно-тракторна станція не могла забезпечити технікою всі села району, то у 1935 р. створюється Холминська МТС, якій передали 31 трактор. На той час Холминську сільську раду очолював комуніст-колгоспник Гузяр Федот Корнійович.

На початку 30-х років Холминський район на деякий час було об’єднано з Корюківським. У Холмах працював конопляний технікум, що мав 200 га землі, 25 га саду. Він мав забезпечувати кадрами в об’єднаному Корюківському районі 2 пенькозаводи, філію конопляного радгоспу, Холминську філію дослідно-опорного пункту Глухівського конопляного інституту союзного значення (з 1927 р.). Площі земель під коноплями в районі зросли до 5000 га. У 1932 р. вийшла постанова про злиття Холминського технікуму з Коропським і переведення його у Новгород-Сіверський чи Кролевець. Мотивація – технікум не мав відповідної фінансової та матеріально-технічної бази, не був достатньо забезпечений кваліфікованими педагогічними кадрами. Районне керівництво намагалося відстояти заклад, але незабаром технікум припинив існування.

Непосильним тягарем для селян стали ненормовані хлібозаготівлі. 1932 р. колгосп «Зелена роща» мав 10 центнерів недоїмки, а 33 господарства селян-одноосібників разом заборгували 17 центнерів зерна. Селище постраждало і від голоду 1932-1933 рр. У Національній  книзі пам’яті жертв голодомору значиться лише Деньгуб Федот, хоча померлих мало бути більше. У 2007 р. у пам'ять про жертви голодомору у Холмах встановлено пам’ятний знак.

На початку 1935 р. по Холминській сільраді рахувалося 793 двори з 3066 жителями. Колективізацію, в основному, завершили. До колгоспів вступило 90,3 дворів сільради, усуспільнено 91,1% селянських земель. По Холминському району (33 421 чол.) колгоспними стали 86,9% дворів із 87% землі. У Холмах працювали лісгосп, тарний цех, спиртзавод, агрошкола, взуттєва артіль, МТС з ремонтною майстернею. Культуру представляли кінотеатр (з 1936 р.), будинок культури, 2 колгоспні клуби та клуб при спиртзаводі, районна бібліотека. З 1935 р. виходила районна газета «За більшовицькі кадри» (у 1943-1944 рр. – «Червоний партизан», 1944-1962 рр. – «Соціалістичний шлях»). Діяли ощадкаса, споживче товариство (голова – Єременко, з 1932 р. – Авдієвський Мойсей Степанович). На 1941 р. працювало 6 магазинів, ресторан та їдальня. Жителів району обслуговувала лікарня на 50 ліжок, де працювали 3 лікаря, 12 фельдшерів та медсестер.

Директором семирічної школи у 1934 р. працювала Назимок Д. (1903 р. н.). донька селянина-середняка. У свій час вона навчалася у гімназії. На цьому її освіта і завершилася. Викладала вона вже 11 років, як директор характеризувалася цілком позитивно. Через рік її замінив комсомолець Єременко П. Д. Молодий директор перед тим закінчив сільськогосподарський технікум і мав лише рік педагогічного стажу. Вчителями працювали Мацюк А. Г., Трусевич В. М., Хайкіна Н. С., Терещенко Є. Н., Шкабара О. І., Мороз В. Д., Дорошко А. К., Велічко О. Н., Зуб М. А., Козюра Г. В., Будова М. Л., Прохоренко Ф. М., Овсянікова Е. І. Вищу освіту мали лише троє вчителів, решта закінчили педтехнікуми чи кількамісячні педкурси. Найбільше стажу мав Трусевич, що колись працював у Жуклі (38 років). Більшість вчителів працювали від 1 до 6 років. З 14 педагогів 9 були вихідцями з селян-бідняків та середняків. У 1936 р. у новозбудованому приміщенні відкрито середню школу. Напередодні війни навчалося 733 учні, працювало 30 вчителів. На посаді директора перебував  Дерев’янченко. Також у 1939 р. з’явилася вечірня школа.

 Під час Великого терору за неповними даними постраждало 15 жителів селища. Це були переважно селяни та робітники. Основне звинувачення – антирадянська агітація. До розстрілу було засуджено Гнипа Сергія Івановича, Дурницького Антона Леонтійовича, Лося Степана Митрофановича, Омеляненка Олексія Пилиповича. Інші, в основному, отримали до 10 років таборів. Дорошко Феодосій Іванович (1904 р. н.) арештовувався і засуджувався тричі – у 1931, 1937 та 1949 роках. Першого разу він отримав 3 роки концтабору умовно. Другого разу Дорошка за «участь у повстанській націоналістичній організації» ув’язнено в таборах на 10 років. У 1949 р. після третього арешту його відправили на заслання до Новосибірської області. Реабілітація прийшла тільки у 1997 р. До вищої міри покарання було засуджено уродженця Холмів політрука Червоної армії Щербака Миколу Микитовича (1909-1938), який мешкав з родиною у Читі.

З початком німецько-радянської війни починається мобілізація до війська. Лише з Холмів на другий день призвано 105 чоловік. В районі створюється винищувальний батальйон з 240 бійців. 23 серпня 1941 р. Холми опиняються в зоні окупації. З наближенням фронту створюється  партизанський загін Холминського району ім. Леніна на чолі з ІІ секретарем райкому КП(б)У І. Водопяном. У вересні було сформовано Перелюбський загін на чолі директором школи О. Балабаєм та Рейментарівський загін ім. Щорса на чолі з Б. Туніком. Для керівництва створюється підпільний райком партії на чолі з І секретарем І. Курочкою. У листопаді 1941 р. всі три загони вливаються до Чернігівського обласного партизанського загону, в майбутньому з’єднання О. Ф. Федорова,

З приходом окупантів було створено нову адміністрацію та поліцію. З середини вересня починає діяти молодіжна підпільна організація «Так починалося життя». Очолив її колишній інспектор відділу народної освіти Микола Єременко. У складі групи перебували комсомольці К. Дяченко, О. Омеляненко, Ф. Резніченко, Л. Ткаченко, Ф. Внукова, Ф. Шевцова, Н. Голяницька, піонер В. Омеляненко. Підпільники добували зброю і передавали її партизанам, розповсюджували листівки, збирали розвіддані і т. ін. 2 березня 1942 р. більшість членів групи арештували і незабаром розстріляли. Лише К. Дяченко і Ф. Шевцовій вдалося дістатися до партизанів. Тіла страчених вже по окупації перенесли до центру Холмів. У 1965 р. на могилі підпільників встановлено пам’ятник, а у 1968 р. створено музей комсомольської слави.

На початку війни у Холмах ще залишалася невелика єврейська громада. 29 листопада 1941 р. відбувся перший розстріл холминських євреїв у селі Рудня біля контори лісництва. Серед 19 загиблих було 8 старих та 7 дітей. загинули родини Авербахів (5 чол.), Косих (2 чол.), Ліхтерових (3 чол.),  Темкіних (2 чол.), Еленсонів (5 чол.) та інші. Пізніше у Холмах проводилися розстріли євреїв району. Особливу жорстокість проявляли ортскомендант Гертман і бургомістр Яблонський. Всього по району за роки окупації знищено 803 цивільні особи, 1202 чол. вивезено на примусові роботи до Німеччини. Лише у селищі загинуло 135, а на примусові роботи вивезено 107, за іншими даними 120  чоловік. Також спалено кілька десятків дворів.

18 вересня 1943 р. на територію Холминського району вступили підрозділи 246-ї (ком. – полковник М. Г. Федосенко) і 69-ї (ком. – генерал-майор І. А. Кузовков) стрілецькі дивізії 65-ї армії Центрального фронту. Наступного дня двома полками цих дивізій було звільнено Холми і завершено вигнання нацистів.

У воєнних діях брало участь 539 жителів селища, з них 311 нагороджено орденами і медалями. 90 чоловік перебували у партизанських загонах. 168 чол. загинуло на війні, в т. ч. 12 партизанів. За «Книгою вічної пам’яті» 1985 р. загинуло під час бойових дій 274, а всього по селищній раді 364 чол., знищено 143 мирних жителів. Також деякі уродженці Холмів перебували в складі Української повстанської армії.

На будівництво танкової колони «Колгоспник Чернігівщини» жителі Холмів і району передали до фонди оборону 970 тис. рублів. Колгосп «Червоний маяк» взяв шефство над військовим госпіталем.

Після окупації відновили роботу середня школа, де вже на 1950 р. налічувалося 614 учнів та 28 вчителів, дитячі ясла, лікарня, аптека. Із закладів культури діяли районний будинок культури, кінотеатр, 2 клуби, районна бібліотека.

У 1957 р. відбулося укрупнення колгоспів. На базі трьох утворено колгосп «Червоний маяк». За ним закріпили 3251 га землі, в т. ч. 2085 га ріллі. Господарство отримало 17 тракторів, 12 автомобілів, 10 комбайнів. До 1970 р. кількість худоби зросла до 1570 голів. За високі досягнення у роботі в 1966 р. орденами «Знак Пошани» нагороджено бригадира садово-городньої бригади О. М. Лося та свинарку Є. М. Єремишину.

У травні 1958 р. Холми отримали статус селища міського типу. 30 листопада 1960 р. Холминський район ліквідовано, його територія врешті-решт була розподілена між Корюківським та Семенівським районами. Холми спочатку належали до Семенівського, з 1968 р. – до Сосницького, а з 1969 р. – до Корюківського районів.

На базі МТС у 1959 р. було створено РТС, а через 4 роки – відділення «Сільгосптехніки». Збільшив випуск продукції спиртзавод: з 69 тис. декалітрів у 1960 р. до 214 тис. у 1971 р. Збудований у 1958 р. цегельний завод наростив випуск продукції до 3 млн. штук цегли. У січні 1962 р. засновано лісгоспзаг. Діяли цехи: деревообробний, з виготовлення хвойно-вітамінного борошна та з виготовлення деревно-стружкових плит. Директор цього підприємства М. М. Мисник був нагороджений орденом Жовтневої революції. Торгівельна мережа споживчого товариства включала 15 магазинів, 2 їдальні.

 Покращувалися благоустрій селища та побут населення. За 1966-1967 рр. спорудили 181 будинок. Прокладено вулиці Нову, Дачну, забруковано центральні вулиці селища. У 1967 р. відкрито комбінат побутового обслуговування. Електромережу Холмів підключили до Чернігівської ТЕЦ. 

                                          Продовження  в наступних  публікаціях