БУВ  ШАНС !

  Рибу з Мени тягали мішками

  .

  З позаминулої п’ятниці карасі у річці Мені клювали, як скажені. Їх ловили навіть руками. А ще сітками і «павуками». Додому носили мішками. Смажили, солили, продавали. За місця рибалки билися. Щоб половити, ставали у чергу

. Троє мужиків за день наловили п'ятдесят кілограмів риби. Попродали по десять гривень за кілограм. Заробили п'ятсот гривень. За ніч пропили їх. Купували поблизу пляжу горілку по 21 гривні за пляшку і закуску. А вдень ловили карасів знов. Щоб продати і знову вночі гулять.

Стільки риби Мена не бачила давно. Та й,не тільки . Мена.
Насолоджувалися кльовом і у Величківці біля мосту, у ставках біля Прогреса, в Остречі.
Жителі Прогреса розповіли, що у калюжах у полі глибиною по коліно вода наче кипіла, так було багато риби. По три-чотири за раз тягали. Руками можна було спіймати двадцять кіло.
У Мені на пляжі й зараз рибалок вистачає. 30 квітня, після обіду, в спеку вишикувалося зо три десятки. Вони займають місце з другої години ночі. «Риба водою розбавлена», — сміються. З мосту ловлять «павуками». Риби вже поменше (скільки ж можна!), та вона досі клює добре.
При мені за п'ятнадцять хвилин мужик витягнув три карасі.
— Вчора, позавчора риби було ще більше. Руками ловили. За годину можна було витягти кілограмів десять, вудкою менше, — каже хлопчик Денис Жупаник, він ловить на вудочку.

Звідки взялася риба? Рибалки кажуть: десь прорвало дамбу, і карасі пішли разом з водою. Більшість упевнена, що дамбу прорвало в «Короськах» — рибному господарстві в Прогресі.
Інші хіхікають: «Треба бобрам пам'ятник поставити».
— Дамбу за Киселівкою, на приватизованих ставках, розрили бобри, — припускає Іван Сапко, який живе над річкою. —Людям і добре. Не виключено — це могли зробити самі люди, спеціально, щоб риба не томилася.
Їду до рибного господарства у Прогресі Менського району. Тут ростять карася, щуку, коропа.
— У нас усі дамби цілі. Можу показати, — запевняє охоронець рибного господарства у Прогресі менянин Микола Космач. — Риба не з наших озер пішла, а з диких.

— Дамби на наших ставках спеціально будували для рибного господарства. 150 гектарів. Поряд 700 гектарів диких озер, з них брали торф. Карася тут багато. Сніг розтанув, різко пішли дощі. Вода переповнила дикі озера, пішла по каналах, а за нею — риба. Діти он там і майками ловили рибу, і руками. За три дні рівень води впав. Аби ви днів два раніше приїхали. Це третій раз таке за десять років, як тут працюю.
— Днів три назад у руслі біля рибного господарства хлопці теж ловили рибу руками. Зателефонували мені: «Приїжджай», — каже рибалка Павло Войтенко з Верхолісся Корюківського району, якого зустріли з вудкою біля Прогреса. — А я не вмію руками ловити. Приїхав, подивився. І справді: по коліно води, кілограм сім можна було руками впіймати. Чоловік п'ятнадцять було — серед них і діти, і жінки. Також ловили у болоті перед мостом на Прогресі, біля підприємства. Вода розлилася, пішла по полю разом з рибою. Перший раз бачу, щоб риба так ішла. Проти течії. Мені самому стало цікаво, як так? Так от — об'їжджав дамбу рибного господарства, вона ціла. Можливо, іншу дамбу прорвало, Менсько-Корюківську. Є інший варіант — трубу на рибному господарстві відкрили, ту, що для спуску води.

Є люди, впевнені, що риба — з-під Олександрівки Корюківського району.
«Байдуже, хто рибу випустив, головне, що клює», — сміються рибалки.
Аліна Сіренко, тижневик «Вісник Ч» №18 (1356)