КОРЮКІВКА НАШЕ МІСТО
ГоловнаРеєстрація Вхід
Ви увійшли як Гість • Група "Гості"Вітаю Вас, ГістьRSS
-Громадський Інформаційний Сайт - -
Меню сайту
Категорії розділу
Події [386]
Вибори [111]
Громада та влада [598]
Точка зору [204]
Право знати [847]
Свобода слова [35]
Гарячий коментар [4]
Тут я живу [239]
Історія нашого краю [61]
Захисник [26]
Свята [549]
Здоров-Я [498]
Господар і Господарка [47]
Смакота [49]
Поради [129]
Рибалка та полювання [24]
Цікавинки [68]
Всячина [41]
Радіо онлайн
СЛУХАТИ ОНЛАЙН РАДІО
Наше опитування
Календар
«  Травень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031
Друзі сайту

Корюківська ЗОШ І-ІІІ ст.№1.




Холминський Будинок творчості



Семеновка - наш город!

Статистика
Яндекс.Метрика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Архів записів
 


Головна » 2017 » Травень » 25 » «Мільйон із гектара» Замість картоплі: амарант, нут, спельта, кунжут
12:15
«Мільйон із гектара» Замість картоплі: амарант, нут, спельта, кунжут
  
                           «Мільйон із гектара»
                           Замість картоплі: амарант, нут, спельта, кунжут

Загальновідомо, що у бізнесі треба або жорстко конкурувати, або шукати ніші, де конкуренція нижча – і, відповідно, там є вищий прибуток. Вже два роки поспіль проходить конференція сільгоспвиробників «Мільйон із гектара» (мається на увазі мільйон гривень, які можна заробити на одному гектарі), яку зініціював Сумський аграрний університет у партнерстві із Продовольчою та сільськогосподарською організацією ООН (FAO), Європейським банком реконструкції та розвитку (ЕБРР). 

Організатори цього форуму виходять з того, що в усіх регіонах України розвиваються фермерські господарства з найрізноманітнішими напрямами виробництва. Серед них - чимало тих, хто вирощує екзотику чи добре забуті старі культури, які раніше не вважалися комерційно аж надто привабливими. 

Це ягоди: ожина, лохина, смородина та ін. 
Це й горіхи. 
Це також ячмінь пивоварний, гірчиця, льон, сорго, нут, сочевиця. 
Це салати й зелень, лікарські й пряно-ароматичні рослини (спеції). 

А також те, про що раніше чули ботаніки, але не фермери: амарант, нут, спельта, кунжут, спаржа, кіноа шавлія, шафран, аронія… 

Хоча нове – це добре як кажуть забуте старе: спельта – це та сама полба, яку наші предки вирощували до того, як навчилися сіяти жито. Та й сочевицю наші пращури їли. 

Ще одна культура, на якій заробляють аграрії – традиційний гарбуз. Промислове виробництво й переробку його нині успішно освоюють у промислових масштабах. Просо, горох, овес, навіть сакраментальна гречка – теж відносяться з точки зору агробізнесу до нішевих культур. Серед агровиробництв, на яких заробляються мільйони – розведення раків, черв’яків (вермикультура), грибів, бджіл. 

Ось типовий приклад цікавої нішевої культури - льон. У нас його вирощували з діда-прадіда, потім призабули. Але ж попит на нього не зник: в країнах Європи щорічно потрібно близько 700 000 т насіння льону, й везуть його аж за-океану, зі США й Канади. 

Економічна географія підказує, що вигідніше купувати в Україні. А в Америку - вести скажімо, гірчицю, яка там має стабільний попит і привабливу ціну близько $730 за тону. У нас її вирощувати вміють здавна. Ну, а підприємство «Десналенд» з міста Глухова на Сумщині, пішло далі у переробку, й із льону виготовляє борошно й олію. Ця компанія займає також інші цікаві ніші: вирощує щирицю (амарант), календулу, виготовляє з дикоросів і культурних рослин фіто-чаї. 

Або згадаємо лохину, яку збирали у лісах ще древлянські племена. Її вже окультурили, і зараз найкраща лохина для бізнесу - американська високоросла. Таку посадив підприємець Віктор Дитинко у Долинському районі на Івано-Франківщині на 6,5 гектарах. Крім доброго збуту (минулого сезону роздрібна ціна коливалася від 95 до 200 грн за кілограм в залежності від ранньості сорту.), держава повернула фермерові 390 тис. грн. за придбання саджанців. Тож він має намір розширювати свої плантації. Лохина не надто вибаглива, збирати її можна у механізований спосіб. Дає довготривалу віддачу: кущі плодоносять 40 років. 

Або часник - ніби є відомою вітчизняною культурою. Однак зараз його вирощують в Україні мало – не більше 10% від внутрішнього попиту. Імпортуємо щорічно часнику на $8 млн, в основному з Китаю. От де ніша! Заступник начальника управління агропромислового розвитку Івано-Франківської ОДА Володимир Ціховський розповідає про справжній бум: «У нас в області зараз люди кинулися на часник. Підрахували: коли хоча б на 1-2 га вирощувати часник – матимеш добрі гроші». Це побачили також в ТОВ «UkrUP» - почали не лише вирощувати його, а й гуртувати часникарів, або спільно реалізовувати продукцію. 

Діяти разом 

Хоча, звісно, у цій справі є й свої підводні течії та рифи. Підприємство ТОВ «Мічуріна плюс» господарює на Волині, у селі Березолуки Рожищенського району. Займаються розторопшею, ромашкою, спельтою, сочевицею. Засновник господарства Олександр Чумак розповідає: «Вирощував 150 га розторопші... Не вигідно. Цього року наступило перевиробництво й ціни завалилися. Ромашку? Насіння купив, але вирощувати теж не став - ринок маленький в Україні. Продати пристойний обсяг - нереально». 
Несформований попит, відсутність розгалуженої інфраструктури продажу – от основні проблеми підприємців такого кшталту. 

Однак справжній бізнес – він гнучкий. І підприємливих рятує в нинішніх умовах диверсифікація аграрного виробництва, пошук інших вільних ніш. «Стабільно вирощую чималі обсяги гороху - до 500 га. При нашій урожайності до 50 ц/га виходить вигідніше навіть, ніж соняшник, - хвалиться Олександр Чумак. - Цього року посіяв червону сочевицю. За обсягами світового ринку вона приблизно на рівні гороху, але в Україні культура рідкісна. Якщо все вийде за технологією - розраховую, що буде ще вигідніше, ніж горох». 

Врятувати у питаннях ескорту може кооперація. Вже створені громадська спілка «Органічна Україна», регіональні об’єднання аграріїв, кооперативи. Вони діють, зокрема, й на просування аграрного експорту. «З нішовими культурами треба йти за кордон... Що стосується пересічніх фермерів - я сумніваюся, що вони зможуть поодинці заробити. Їх просто пограбують, - переконаний фермер Олександр Чумак. - Треба поєднуватися й сторювати асоціації й кооперативи, які спільно займаються продажами». 

Селяни – народ на загал повільний, любить поміркувати, подивитися, як воно в сусідів. Володимир Ціховський каже: «Люди вивчають, міркують, виважують. Якщо буде ціна, то вироблятимуть. Наприклад, років 3-4 придивлялися до сої – а тепер вона в нас добре йде. Нині закладають ягідники, горохом зацікавилися – на наступний рік заплановано удвічі-втричі більше гектарів збираються відводити під горох, ніж у цьому». 

Голова сільськогосподарського кооперативу «ПУСК» Олександр Буюклі (Хмельниччина) розвиває цю думку: «Ми досягли успіху в організації збуту виробленої продукції членами кооперативу. Ідея проста: за рахунок великого об’єму ми стаємо набагато привабливішими для переробників або трейдерів». Співласниця ТОВ «UkrUP» Анна Морозова теж підтверджує: найкращим шляхом для розвитку часникового бізнесу може стати кооперація. Аби допомогти один одному у реалізації продукту, вже об’єдналося 11 фермерських підприємств часникарів. 

Отже, вже в багатьох аграріїв України бачимо мотивацію до вирощування нішової аграрної продукції. Такий бізнес-підхід дозволяє вирішити одразу кільки проблем. Це і вихід на ринок з низькою конкуренцією і великою маржею, й створення нових робочих місць – а отже, імпульс до розвитку сільських територій. Наприклад, вирощування лохини допомогло б Поліссю, бо ж безробітні поліщуки виїжджають у Польщу збирати… ту ж саму лохину! Аграрний міністр Тарас Кутовий запевняє, що його міністерство працює над тим, аби дрібні й середні фермери знаходили свої ніші і виходили на міжнародні ринки. 

Зокрема, від Європейського інвестиційного банку міністр хоче залучити € 400 млн. на фінансову підтримку фермерських господарств. Заступниця аграрного міністра Ольга Трофімцева їздить у джунглі і пустелі Африки й Азії – шукає нетрадиційні шляхи збуту різноманітної української агропродукції. 

Самоорганізація це добре. Але уряду не потрібно вигадувати велосипед, а варто йти шляхом країн, які започаткували свій стрімкий економічний розвиток підтримуючи фермерів. 

У Японії, Південній Кореї та на Тайвані державні агентства, які опікувалися розвитком дрібних селянських господарств забезпечували фермерам інфраструктуру, яка дозволяла легко експортувати: склади, логістичні центри, кредити та постійне навчання. 

Для України це ще не задані домашні завдання. Але, щоб сповна використати фермерський потенціал, уряд має працювати над ними. Повторю ще раз: створювати логістичну інфраструктуру для зберігання і транспортування продукції, забезпечувати виробників дешевими кредитами і постійно вчити їх. 

А земельну реформу провести так, щоб максимальна кількість землі опинилася у руках дрібних виробників, а не агрохолдингів, тоді заступнику міністра можна буде і не їздити у джунглі.Тексти 

Категорія: Громада та влада | Переглядів: 163 | Додав: VLAS-KOR | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
КОРЮКІВКА НАШЕ МІСТО © 2017
Форма входу
Логін:
Пароль:
Переклад Сайту


Пошук
Ми ВКонтакті
Наша кнопка
Її код
Code
<a href=" http://korjukivka-sity.at.ua/"target=_blank><img src=" http://korjukivka-sity.at.ua/knopka_sajta.gif"border="0" title=" Громадський сайт міста Корюківка " width=137 height=50></a>
Погода
Корюковка 

Телефонний довідник Корюківського району

Найближчі свят
Праздники Украины
Гороскоп
Loading...
Гімн України