КОРЮКІВКА НАШЕ МІСТО
ГоловнаРеєстрація Вхід
Ви увійшли як Гість • Група "Гості"Вітаю Вас, ГістьRSS
-Громадський Інформаційний Сайт - -
Меню сайту
Категорії розділу
Події [424]
Вибори [145]
Громада та влада [864]
Точка зору [235]
Право знати [1061]
Свобода слова [37]
Гарячий коментар [5]
Тут я живу [275]
Історія нашого краю [91]
Захисник [26]
Свята [720]
Здоров-Я [551]
Господар і Господарка [56]
Смакота [50]
Поради [141]
Рибалка та полювання [42]
Цікавинки [69]
Всячина [43]
Радіо онлайн
СЛУХАТИ ОНЛАЙН РАДІО
Наше опитування
Календар
«  Грудень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Друзі сайту

Корюківська ЗОШ І-ІІІ ст.№1.





Семеновка - наш город!

Статистика
Яндекс.Метрика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Архів записів
 


Головна » 2017 » Грудень » 20 » Корюківщина в 17-18 століттях Частина 2 Перелік поселень нинішньої Корюківщини
08:50
Корюківщина в 17-18 століттях Частина 2 Перелік поселень нинішньої Корюківщини
 Шануй і знай свій рідний край !           
                            Корюківщина в  17-18 століттях
                                                                                               Частина 2                                       Перелік поселень нинішньої   Корюківщини 

.  У  70-х рр. 17 ст. на Чернігівщині оселилися Дорошенки – відомий гетьмансько-старшинський рід. Брат гетьмана Петра Дорошенка Андрій, колишній паволоцький полковник, на Лівобережжі отримав разом з посадою сосницького сотника 3 сільця у т. ч. і Верхолісся. За заповітом  воно перейшло у спадок синові Василю – волинському сотнику, пізніше бунчуковому товаришу [31]
Десь наприкінці  70-х - на початку 80-х рр. 17 ст. на р. Бречиці чернець Андроник Василевич заснував скит, який згодом виріс у монастир Благовіщення Пресвятої Богородиці і св. великомученика  Георгія, більш відомий як Бречицький Андроницький. Андроник був призначений його ігуменом у 1684 р. за наказом чернігівського архієпископа Лазаря Барановича [32].  За універсалом 1691 р.  гетьмана Івана Мазепи (1687-1709 рр.) монастирю відведено землі в сс. Михайлівка, Тур’я, Чепелів (територія Щорського р-ну), Наумівка, Будиська слобода (Буда ) [33]. Тоді ж неподалік монастиря поселена Андроницька слобода – нинішнє село Соснівка. У 18 ст. монастир називався Троїцьким Андрониківським. Влада опікувалася монастирями взагалі і вже 1692 р. посполиті та козаки навколишніх сіл отримали заборону Мазепи рубати монастирський ліс [34]. Права на маєтності підтверджували і наступні гетьмани, зокрема, Іван Скоропадський (1708-1722 рр.) [35]. 
  Одними з найбільших землевласників у нашому краї стали Полуботки, за походженням з української шляхти. У 1681 р. генеральному осавулу Леонтію Артемовичу Полуботку було надано с. Савинки з сільцем Самотугами і трьома млинами [36]. У 1690 р. він отримав від Мазепи  с. Наумівку і слободу Габрелювку на р. Бреч, пізніше Каруківку [37]. Поселив слобідку Гуту  Сядрицьку (нині с. Сядрине), очевидно у 80-х рр.. [38]. Ця слобідка існувала при гуті – склоробному підприємстві. 
Габрелівка (сучасне с. Трудовик Корюківської міськради) була поселена менським сотником Габріелем Гуриновичем  біля власного млина на р. Бреч [39]. Він же поселив неподалік хутір Гуринівку на домишлинських землях [40]. Габрелівка, де було 5 хат, спочатку належала до менської ратуші (міського правління), тобто перебувала у державній власності. Коли ж Гуринович продав свій ставок з млинами Л. Полуботку, то останньому дісталась і слобідка [41]. 
Каруківка тривалий час належала на ранг киселівським сотникам, починаючи з Тихона Мартиненка. Гетьман І. Самойлович перевів її у свою власність. Потім до 1691 р. нею володів І. Мазепа. Того  ж року  він передав Каруківку Леонтію Полуботку, а 1706 р. відібрав у сина останнього – Павла Полуботка  і долучив до власних маєтностей [42]. 
Поселення  Жуковичі до початку 18 ст. належало на ранг чернігівським полковникам, а пізніше, киселівським сотникам. За полковництва П. Полуботка переходить як придане його зятю – седнівському сотнику Петру Войцеховичу [43].
Ранговою маєтністю – сільцем Довга Гребля Волинської сотні, деякий час володіли місцеві сотники. Мазепа віддав це поселення у володіння своїм управителям – Никифору Лук’янову, а потім Цурці [44]. 
  За  Мазепи виникає і слобідка Лубенець (кін. 17 ст.-поч. 18 ст.) – сучас-не село Брецької сільради. Поселена вона була на землях  с. Савинки Василем Дорошенком.  Поруч на річечці збудовано млин. Коли ж Мазепа, який, очевидно, був покровителем Дорошенка, пішов за шведами, П. Полуботок розігнав слобідку. Відновлена вона було лише після арешту Полуботка, тобто після 1723 р. [45]. 
Деякий перерозподіл маєтностей відбувається за гетьманування І. Скоропадського. Так, Олександрівка надається полковому осавулу чернігівському Федору Лисенку, який закінчив кар’єру генеральним суддею. За родом Лисенків Олександрівка так і залишилась [46]. Козилівку – володіння Борковських, передано у власність Полуботку [47].  Довгою Греблею короткий час володів Полуботок, а потім сам Скоропадський. Згодом гетьман передав сільце генеральному писарю Семену Савичу [48].  Не забував гетьман і своїх близьких родичів. 18 лютого 1709 р. був виданий універсал березинському сотнику Василю Скоропадському (рідний брат) на села Охрамієвичі і Тихоновичі з млинами. У своїх нових володіннях В. Ско-ропадський поселив слобідку Ровнянську  (Ревнянську) та слобідку на Турці (нині с. Турівка Наумівської сільради) [49]. 
   Не можна оминути увагою і таке значне і давнє поселення як Домишлин. З часів Визвольної війни воно входило до складу Менської сотні і належало до Менськох ратуші. Мазепа віддав його менському сотнику Івану  Курці. Сотник  володів селом 13 років і дуже утискав селян. Через численні скарги останніх гетьман забирає Домишлин під свою владу до батуринського замку та приймає «громаду под гетманскую оборону». Потім віддає генеральному писарю Пилипу Орлику [50].  У 1708 р. після переходу Мазепи до шведів цар Петро Перший дарує село Полуботку, щоб задобрити.  Орлик, як відомо, до кінця залишався з Мазепою, а пізніше був гетьманом в еміграції. Через два роки Полуботок помінявся з військовим товаришем Василем Полоницьким на с. Боровичі для заокруглення своїх володінь. Це було підтверджено гетьманським універсалом від 14 липня 1710 р. [51].
Вже 13 вересня того ж року Полоницький отримав універсал, що дозволяв йому «осадити людей заграничних литовских при хуторе его на р. Бречи в грунтах Домишлинских».  А 18 вересня він отримує ще один універсал Скоропадського «на часть войсковую в млине Андрея Хавдея» [52]. На хуторі було осаджено слободу Володимирівку, названу на честь старшого сина господаря. Це було майбутнє село Бреч. У 1713 р. тут налічувалось 14 дворів грунтових селян і 3 – городників [53]. У 1714 р. біля Хавдіївого млина засновано слобідку Іванівку (Ховдіївку). Через 2 роки осаджено слободу Михайлівку (Тютюнницю) [54]. Про кількісний та якісний склад  мешканців поселень можна довідатися з ревізії Менської сотні 1734 р. [55].
  Сотня Менская коза-ки грун-товие козаки убогие которие   имеют по коню и по волу козаки нищие весма убогие то якие в едних хатах при огородех поспо-литие полу-грун-товие посполитие убогие кото-рие имеют по коню и по волу и поля по дню посполитие нищие весма убогие  в едних хатах  при ого-родех живут
В селе Домошлине          2        3         13           14            15          47
В слободе Бречи         -         -          -            -            23                  7
В слободе Хав-деевце         -        -         -             -            12           -
В слободе Тютюн-никовой         -         -         -             -            11           2

    У 1729-1730 рр.  за наказом гетьмана Данила Апостола  (1727-1734 рр.) проводилося  генеральне слідство про маєтності  по всіх 10 полкам Гетьманщини. Його мета: перевірка прав державців на маєтності. Скрізь були розіслані канцеляристи, які, переїжджаючи з села в село, з’ясовували у старожилів, хто й коли осадив поселення, хто ним володів. Власники мали надати документи на право власності.  Зібраний матеріал було систематизовано у полкових канцеляріях. Наприкінці 1730 р. всі полкові книги «Слідства» було  звезено до Глухова, що був тоді центром Гетьманщини. Там  на їх основі  склали один примірник, який надіслали до Петербургу. Всі маєтності  в «Слідстві» було поділено  на  6 категорій: рангові, надані за заслуги, ратушні, вільні, спірні, монастирські. Хоча гетьманський уряд прагнув повернути у державну власність  подаровані рангові маєтності,  проте не зміг, оскільки власники на основі документів довели своє право на володіння маєтностями  [56]. «Генеральне слідство про маєтності» є  цінним джерелом   з історії заселення та землеволодіння нашого краю. 
    У поданій таблиці фіксуються поселення, що існували на землях нашого району у той час [57].
               Поселення     Сучасна назва      Кількість дворів        Власник

Киселівська сотня
село  Охромієвичі 57 колишній Чернігівський полковий осавул  Василь Скоропадський.
слобідка на Турці Турівка 5
Ровнянська слобідка           ? 25
село Наумівка 60 бунчукові товариші  Андрій та Яків  Полуботки.
деревня Габрелівка Трудовик 21
деревня Каруківка Корюківка 42
деревня Верхолісся 25 бунчуковий товариш Василь Дорошенко.
село Жуковичі не існує 18 удова седнівського сотника Петра Войцеховича.
деревня Буди Буда 15 чернігівський полковий хорунжий Іван Товстоліс.
село Перелюб 60 чернігівський  Троїцько – Іллінський монастир.
деревня Прибинки Прибинь 21
слобода Білошицька Білошицька слобода 25
слобода Андроницька Соснівка              12 Бречицький Андроницький монастир.
село Олександрівка              14 киселівський сотник Іван Лисенко.
слобода Рябцевська             ?              19 чернігівський Т.-І.  монастир.

Понорницька сотня
село Казилівка Козилівка             232 бунчуковий товариш        Андрій      Борковський.
село Ховми Холми               58
деревня Камка               11
Волинська сотня
деревня Довга Гребля     37 удова Павла Полуботка         Ганна Полуботкова
село Савинки                                70     
слобода Тельна Тільне 20
деревня Самотуги 11             
слобода Гута Сядрицька Сядрине 38
слобода Лубянці Лубенець 20 бунчуковий товариш Василь Дорошенко

Менська сотня
село Домишлин  Домашлин 63 бунчуковий товариш   Василь  Полоницький            
слобода Іванівка Ховдіївка 19
слобода Михайлівка Тютюнниця 14
слобода Володимирівка Бреч 19

    У документах вказувалися лише двори залежних селян, двори ж козаків та представників інших станів не фіксувалися.
   Починаючи з 1700 р. протягом всього 18 ст. на долю населення  Гетьманщини припало немало лихих літ. Це ряд воєн, з яких найбільші Північна війна зі шведами (1700-1721 рр.), російсько-турецькі війни, походи на територію Речі Посполитої, Персії, канальні роботи, будівництво нової столиці і т. ін. До походів залучали як козаків, так селян, причому вже у другій третині 18 ст. козаки використовуються як допоміжні війська. Це пояснюється тим, що постійно беручи участь у походах, козаки не маючи часу займатися власним господарством, розорювалися і ставали небоєздатними. Під час військових походів козаки  у т. ч. і старшина гинули не стільки під час боїв, як від хвороб. Так, наприклад, бунчуковий товариш Яків Павлович Полуботок помер у 1734 р. під час польського походу, бунчуковий товариш Василь Остапович Полоницький помер під час Сулацького походу 1727 р. [58].
1764 р. у Гетьманщині було скасовано гетьманську владу. Замість Кирила Розумовського було призначено Другу Малоросійську колегію з російських офіцерів та чиновників  і козацьких старшин  на чолі з президентом генерал-аншефом Петром Рум’янцевим. Йому було надано таємні інструкції – підготувати грунт для остаточної ліквідації Гетьманщини та перетворення її у звичайну російську провінцію. Першим кроком до цього став Генеральний опис Малоросії або, як ще його називали, Рум’янцевський опис. Проводився він  з  жовтня 1765 р. по лютий 1769 р. і був припинений через початок війни з Туреччиною. Об’єкти описувались за  чотирма формами. За 1-ю – міста і містечка, за 2-ю – коронні, урядові, монастирські маєтки, за 3-ю – старшинські маєтки, за 4-ю – козацькі  володіння. Повністю описувався кожен населений пункт, а в ньому окремі господарства. Проводився опис  і тогочасних промислових  підприємств – буд, рудень, гут тощо. 
  Для перепису призначались російські чиновники з колегії. Від кожного полку залучали канцеляриста або значкового товариша, який би який вмів гарно писати, також писарів та козаків-охоронців. Мета опису: визначення економічної спроможності як краю, так і господарств для подальшого оподаткування. Звичайно, Рум’янцев офіційно мету зазначав як таку, що служить народному благоденству [59]. В ході роботи було зібрано величезний  статистичний матеріал з понад тисячі томів, який не мав практичного використання і на сьогодні є цінним архівним матеріалом з історії України.
   Нижче у таблиці подано перелік поселень нинішньої   Корюківщини за тогочасним адміністративним устроєм. Опис  Понорницької  сотні, як зазначав відомий дослідник Рум’янцевського опису О. Лазаревський, відсутній [60].
назва поселення географічний об’єкт кількість  дворів           козаків кількість  дворів           селян власник

Киселівська сотня
село Олександрівка р. Плиска 130 3 бунчуковий товариш Павло Лисенко
деревня Верхолісся 27 39
село Наумівка р. Тур’я     - 63 бунчуковий товариш Іван Скоропадський
деревня Буда р. Шишка     - 5 військовий товариш  Іван Товстоліс
деревня Слобідка (Шишка)                    =     - 5
деревня Жуківка р. Бреч     - 7 бунчуковий товариш Григорій Войцехович
деревня Каруківка          =     - 30 удова бунчукового товариша Семена Полуботка Аастасія
деревня Габрелівка          =     - 15
село Охромієвичі р. Переділка     - 63 ротмістр Петро Скоропадський
слобода Буда р. Турець      - 4 генеральний осавул Іван Скоропадський
деревня Турець        =      - 20 майор Яків Скоропадський
село Перелюб р. Слот      - 77 чернігівський Троїцький Іллінський монастир             
               
деревня Прибинка        =      - 30
слобода Білошицька        =      - 35
хутір Святець        =      - 11
деревня Руденка        =      - 13
слобода Троїцька        =      - 26

Волинська сотня
деревня Самотуги р. Убедь      - 10 військовий товариш Василь Максимович
деревня Довга Гребля        =      - бунчуковий товариш Федір Савич
хутір Хребетний р. Хребетна      - суддя менського повіту Корній 
хутір Гутище р. Журавка      -  бунчуковий товариш Федір Савич

Менська сотня
слобода Хавдіївка р. Бреч      - 2 понорницький сотник Богдан Брежинський
деревня Тютюнникова р. Пуковець      - 9 чернігівський суддя Тимофій Сенюта
село Домишлин р. Некиша     35 44 значковий товариш Іван Соколовський, Тимофій Сенюта, спадкоємці  бунчукового товариша В. Полоницького
хутір Вертецький Т. Сенюта
слобода Бреч р. Бреч     - 10 спадкоємці бунчукового товариша Михайла Полоницького
хутір Гуринівський р. Оленка священник Андрій Сібірський



 
Категорія: Історія нашого краю | Переглядів: 1087 | Додав: VLAS-KOR | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
КОРЮКІВКА НАШЕ МІСТО © 2024
Форма входу
Логін:
Пароль:
Переклад Сайту


Пошук
Ми ВКонтакті
Наша кнопка
Її код
Code
<a href=" http://korjukivka-sity.at.ua/"target=_blank><img src=" http://korjukivka-sity.at.ua/knopka_sajta.gif"border="0" title=" Громадський сайт міста Корюківка " width=137 height=50></a>
Погода
Корюковка 

Телефонний довідник Корюківського району

Найближчі свят
Праздники Украины
Гороскоп
Loading...
Гімн України