КОРЮКІВКА НАШЕ МІСТО
ГоловнаРеєстрація Вхід
Ви увійшли як Гість • Група "Гості"Вітаю Вас, ГістьRSS
-Громадський Інформаційний Сайт - -
Меню сайту
Категорії розділу
Події [424]
Вибори [145]
Громада та влада [864]
Точка зору [235]
Право знати [1061]
Свобода слова [37]
Гарячий коментар [5]
Тут я живу [275]
Історія нашого краю [91]
Захисник [26]
Свята [720]
Здоров-Я [551]
Господар і Господарка [56]
Смакота [50]
Поради [141]
Рибалка та полювання [42]
Цікавинки [69]
Всячина [43]
Радіо онлайн
СЛУХАТИ ОНЛАЙН РАДІО
Наше опитування
Календар
«  Червень 2019  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
Друзі сайту

Корюківська ЗОШ І-ІІІ ст.№1.





Семеновка - наш город!

Статистика
Яндекс.Метрика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Архів записів
 


Головна » 2019 » Червень » 29 » Як Корюківщина зустрічала незалежність України у 1991 році
07:37
Як Корюківщина зустрічала незалежність України у 1991 році

Як Корюківщина зустрічала незалежність України у 1991 році

За два місяці наша країна святкуватиме День незалежності. Цьогоріч минає 28 років, відколи на карті світу з’явилася нова держава — Україна. Самостійна і незалежна. Ми поцікавились: а яким було життя на Корюківщині у буремному серпні 1991 року? Якими були настрої людей? Чим жили мешканці району? Відновити у пам’яті події 28-річної давнини Сусіди.Сіту попросили очевидців і безпосередніх учасників.

«Боялися, аби не було громадянської війни»

У 1991 році головою районної ради народних депутатів був Василь Попель, заступником — Василь Хроленко.

Василь Хроленко згадує, що 16 липня 1991 року Корюківщина відзначила першу річницю незалежності України.

— День незалежності було запроваджено за рік до того, 16 липня 1990 року, коли Верховна Рада Української РСР прийняла Декларацію про державний суверенітет, — згадує Василь Дмитрович. — Першу річницю урочисто святкували і на Корюківщині.

А вже за місяць, 19 серпня, у Москві здійснили спробу державного перевороту, так званий серпневий путч. Його ініціатори хотіли зберегти СРСР, усунувши від влади тодішнього радянського президента Михайла Горбачова. Для цього створили Державний комітет з надзвичайного стану — ДКНС (ГКЧП — рос.). Керівництво Компартії України сприяло їм. Комуністична верхівка дала відповідне завдання і своїм партійним комітетам.

За словам Василя Хроленка, збори на підтримку ДКНС відбулися і в Корюківському районі. Першим секретарем Корюківського райкому Компартії України був тоді Михайло Воротинський.

Василь Хроленко

 

 

 

— Але народ не підтримував дій ДКНС (ГКЧП). Настрої були такі, що всі боялися, аби не розпочалася громадянська війна. Побоювалися диверсій, тож особливо слідкували за тим, щоб безперебійно працювала промисловість, виробництво…

 

 

Районна рада народних депутатів на дев’ятій сесії винесла рішення засудити спробу державного перевороту в СРСР 19–21 серпня 1991 року як такого, що є антиконституційним. І схвалила Постанову Верховної Ради Української РСР про проголошення України незалежною демократичною державою та Акт проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року.

Діяльність Компартії України була заборонена. Корюківський райком Компартії України виключили зі  складу засновників районної газети «Маяк».

Спеціально створена комісія перевіряла дії партійної верхівки району під час серпневого путчу. А також осіб, які були присутні на зборах у підтримку заколотників.

Жовто-блакитний прапор у Корюківці

Після жовтневої сесії над будівлею районної ради народних депутатів та її виконкому замайорів синьо-жовтий стяг. Піднімали його Анатолій Савченко, Олександр Рачов, Олексій Сунко.

Анатолій Савченко, тодішній депутат районної ради, співголова міського клубу депутатів та виборців, голова районного товариства бджолярів-любителів і співголова громадської організації «Рух за перебудову» розповів, що вперше жовто-блакитний прапор замайорів у Корюківці під час мітингу у вересні 1990-го.

Тоді, за словами Анатолія Савченка, прапор привіз у місто Євген Пронюк, голова Всеукраїнського товариства репресованих, член Проводу Української республіканської партії, член президії Київради. Після мітингу Пронюк передав стяг міському клубу депутатів та виборців.

— Національний стяг на той час ще не був затверджений як державний прапор, але демократичні сили вже використовували його під час своїх заходів, — згадує Анатолій Савченко. — Коли на сесії районної ради вирішили встановити синьо-жовтий прапор, його приніс з дому мій однодумець Володя Гурин (пізніше — голова районного осередку Руху), у якого стяг зберігався. Пізніше, вже для сільських рад, прапори виготовили в побуткомбінаті...

Які були настрої у людей? Різні. Комуністи відстоювали власні інтереси, патріотичні сили — свої.

«Пам’ятаю, під час серпневих подій, портрет Михайла Горбачова у райкомі спочатку зняли зі стіни, а потім — назад повісили» — Анатолій Савченко   У той час клуб депутатів і виборців випускав свою газету, де висвітлювались діяння влади, — згадує Анатолій Савченко. — Бо районна газета такого не друкувала. Хіба резолюції мітингів. Вивішували газету біля хлібного магазину. По двоє чоловік чергували, аби не зірвали.

Той період ознаменувався ще й тим, що ми активно добивалися встановлення «зони» для постраждалих від аварії на ЧАЕС територій Корюківщини. Я сам мав дозиметр і вимірював радіаційний фон. У квітні 1991 року як потерпілий брав участь у громадському чорнобильському процесі у Києві.

«Деякі партії хотіли зробити газету власним рупором»

До переломних подій 1991 року Корюківська районна газета «Маяк» була органом райкому Компартії України і районної ради народних депутатів.

Редакція Корюківської районної газети "Маяк", 90-ті роки

Ось, що згадує про той час редактор Зоя Шматок:

— Деякі нові партії і сили вимагали, аби ми стали їхнім рупором. Але — ні. Треба розуміти, що є партійна преса, а є державна. На той час наша газета була державною, тож ми й дотримувалися державницьких позицій. Потім райком Компартії України був виключений з числа засновників районки. Почали вчитися демократії. Старалися давати у газеті різні думки, щоб залишати право за читачами на самовизначення. Хоча одразу після путчу дехто дуже наполегливо вимагав писати про переворот.

«А газета написала тоді, що головне зараз — зібрати урожай» — Зоя Шматок  

З початком незалежності почалися труднощі з випуском газети. До цього вона була дешевою, бо редакція мала дотацію. А потім — інфляція, значне підвищення цін на папір, друк і поштові послуги призвели до того, що газета інколи навіть не виходила.

Зоя Степанівна згадує, що віддані читачі намагалися фінансово підтримати свою районку, але ж то був — мізер. Газету лихоманило ще декілька років.

Чим жили мешканці Корюківщини?

Щоб зрозуміти, які проблеми були тоді, чим жив район і його мешканці, Сусіди.Сіту зазирнули до архівних матеріалів.

З протоколу дев’ятої сесії Корюківської районної Ради народних депутатів двадцять першого скликання від 2 жовтня 1991 року:

 
 

А. М. Малюк, голова Холминської селищної ради і виконкому, депутат від виборчого округу №23:

«…На мою думку, виконком районної ради недостатньо ставив вимоги до керівників підприємств, установ та організацій по виробництву товарів народного споживання, яких сьогодні дуже недостає на полицях магазинів… Райвиконкому треба вимогливіше ставити питання перед обласною радою, її виконкомом про забезпечення сільського будівництва будматеріалами. Сьогодні тільки по Холминській селищній раді для громадян-забудовників потрібно: шиферу — 8500 листів, селікатної цегли — 150 тис. штук, червоної — 180 тис. шт… Лісу нам виділено всього 5 метрів кубічних, а будуватись треба… Хочу також звернути увагу райвиконкому на якість обстеження населених пунктів на радіаційне забруднення, тому що мені сьогодні не ясно, як могло статися, коли в Рейментарівці є забруднення, а поряд з нею, у Ченчиках, його нема? Здається тут щось не так…»

 

Т. М. Боголіб, директор Охрамієвицької середньої школи, депутат районної ради від виборчого округу №42:

«Я вважаю, що за ті події, які відбулися 19–21 серпня 1991 року, ми вже дуже багато говоримо. Менше було дій і подій, ніж сьогодні балачок, воно вже аж надоїдає. Ми не бачили в ті дні чогось такого дуже страшного, як зараз роздуваємо і намагаємось у комусь з керівників знайти ворога. Кожен з нас виконував свої повсякденні обов’язки і про якусь шкоду для суспільства не думав. Я вважаю, що замість тих мітингів, які організовуються демократами та рухами, треба б краще організувати роботу по збиранню врожаю. У нинішньому скрутному становищі всі так звані партократи працювали у полі вдень і вночі, а демократів там не видно…»

 

Р. М. Малиш, голова Брецької сільської ради народних депутатів, член виконавчого комітету районної ради:

«Найболючішим питанням для всіх є чорнобильське питання… П’ять років пройшло від моменту аварії, а карти забруднення у нас немає… Сьогодні в Озередах є будинки, які вже без господарів… Треба, мабуть, створити комісію і вирішити, що з ними робити. Якщо вони «світяться» — ліквідувати їх, якщо ні — продати. Треба припинити прописку у цьому селі… Виходить так, що ті механізатори з Бречі, які обробляють озередські поля, ковтають радіаційну пилюку і нічого не одержують. А люди, які пов’язали своє життя з Озередами, після 1986 року користуються всіма пільгами. Де ж справедливість?… Так звана, дезактивація. Одна бригада веде заміну огорожі, друга міняє покрівлі. Люди в мене питають: чи меншає радіації? А що я їм скажу, коли люди все те, що бригади міняють, беруть на дрова і спалюють? Коментарі тут зайві».

 

В. В. Шумілін, головний лікар центральної районної лікарні, депутат районної ради від виборчого округу №6:

 «Медицина району знаходиться у дуже складному становищі. Слабка оснащеність обладнанням, недостає медикаментів. У промисловості заробітна плата втричі вища, ніж у медпрацівників. В райлікарні лікар одержує всього 250 карбованців, а робітниця кухні чи санітарка всього 80 карбованців».

 

В. П. Попель, голова районної ради:

«…Викликає велике занепокоєння стан справ у народному господарстві району, що потребує вжиття невідкладних заходів по покращенню ситуації… Повертаючись до драматичних подій 19–21 серпня, хочу відверто сказати, що участь у перевороті осіб, які займали ключові державні посади і перебували у найближчому оточенні Президента СРСР, їх спроба надати з самого початку своїй злочинній діяльності видимість конституційної, внесли нерішучість в наші дії і нерозуміння до кінця ситуації… Враховуючи невизначеність ситуації, відсутність будь-якої інформації з вищестоящих органів влади і республіки, головне своє завдання ми вбачали у забезпеченні спокою населення, його життєдіяльності, нормального функціонування народного господарства… З усією відповідальністю хочу сказати, що у районі ні одне рішення так званого ДКНС не виконувалось, не було створено жодної структури у його підтримку…».

Із звітної доповіді райвиконкому дев’ятій сесії районної ради народних депутатів двадцять першого скликання: 

«…Ситуація, що склалася в країні, дає свої наслідки в сфері виробництва. Загострились проблеми матеріально-технічного постачання, руйнування господарських зв’язків.

…На 5 підприємствах району має місце спад виробництва: на меблевій фабриці, маслозаводі, Холминському спиртозаводі, льонозаводі та райагробуді, де вироблено продукції на 6 млн 900 тис. карбованців менше, ніж за той же період 1990 року.

…За вісім місяців нинішнього року обсяг виробництва товарів народного споживання збільшився на 24,3% проти відповідного періоду минулого року. Однак, 7 підприємств, або 50% від їхньої загальної кількості, знизили обсяг виробництва на 1 млн 228 тис. крб.

…Збільшився випуск шпалер на 5298 у.к. на фабриці техпаперів, пряників та сиропу на заводі продовольчих товарів, панелі декоративної на Холминському лісгоспзазі.

…15 кооперативів займаються різними видами трудової діяльності. За 1990 рік ними виконано робіт на 1400 тис. крб. Серед кращих можна відмітити «Дорожник» та «Вогник»… На грані закриття «Контакт» та «Ремонтник».

…Життя вимагає розширення таких послуг, як ремонт і виготовлення одягу. Меблів, складної побутової техніки.

…Напруга у сфері виробництва велика. Надії на прямі зв’язки і договори, бартерні обмінні операції поки що не виправдовуються. Шлях тут один — нарощувати виробництво, розширювати асортимент, створювати базу по переробці сільськогосподарської продукції.

…Район одним з перших в області виконав державне замовлення по продажу зерна. Всі господарства справились з планом заготівлі хліба.

…За 1990 рік середньомісячна оплата праці одного працюючого у сільському господарстві становила 226 крб — це третій показник в області. Причому, значно підвищено було оплату праці тваринників. Так, оплата праці доярки становила 366 крб, скотаря — 294, свинарки — 315.

 

…Складним залишається становище у тваринництві. Загрозливого характеру набуває тенденція до скорочення поголів’я худоби.

…Слабо розвинена мережа газопроводів та водопроводів. Мають природний газ тільки два населені пункти. У цьому році добавляються Савинки, значна частина села Сядрине. У наступному році — Бреч, Рибинськ, Холми та інші села.

…У селах треба побудувати щонайменше 6 дитсадків, 10 клубів, 10 шкіл. Існує проблем шкіл і в м. Корюківці.

…У районі за рахунок всіх джерел фінансування у 1989 році побудовано 297 квартир, з них у місті 192. У 1990 році — 153 квартири, з них у місті — 104. А всього за п’ятирічку побудовано 1283 квартири, з них — 703 в селах району, 580 — в райцентрі».

Підтримали незалежність 94% виборців району

 

1 грудня 1991 року на Всеукраїнському референдумі українці сказали «так» незалежності. І обрали президентом України Леоніда Кравчука.

Підтвердили Акт проголошення незалежності України і 24776 жителів Корюківського району (94%). За президента України Кравчука віддали свої голоси 20703 виборці (78,6%).

Державне свято — День незалежності України — стали відзначати вже не 16 липня, а 24 серпня.

Почалося нове життя.

«Були дуже важкі часи»

9 квітня 1992 року представником президента України у Корюківському районі було призначено Бориса Петренка, голову колгоспу ім. Чкалова з Наумівки.

У 1994 році його обрали головою районної ради і виконкому. Згодом перезатвердили на посаду голови райдержадміністрації, де він перебував до червня 1998 року.

У 1998 році президент України Леонід Кучма перевів Бориса Петренка заступником голови облдержадміністрації з питань агропромислового розвитку. До 2015 року Борис Михайлович працював у Чернігові на різних посадах, зокрема, був начальником регіонального відділення Фонду держмайна України.

Борис Петренко згадує 90-ті роки як надзвичайно складні. Відбувалися колосальні зміни в економіці. В умовах порушеної системи державного забезпечення головним завданням для району було вистояти фінансово, зберегти виробництво і наповнити бюджет.

Інфляція у десятки відсотків. За рік ціни зростали у декілька разів. Почали зупинятися підприємства, з’являлися заборгованості по заробітній платі. Лихоманило всі підприємства району і навіть фабрику техпаперів.

«Великі бюджетоутворюючі підприємства банкрутували. Регіони ставали дотаційними. Але Корюківка «годувала» вісім районів! Такий її внесок був», — Борис Петренко  

Було складно і підприємствам, і простим людям. Усі шукали допомоги у владних кабінетах. До районного керівництва не зменшувалася щоденна черга відвідувачів.

— З фабрики техпаперів ідуть, просять допомогти, щоб віялові відключення електроенергії не торкнулися підприємства, — згадує Борис Петренко. — Аграрії бідкаються: орати і сіяти треба, а як і чим? Люди постійно скаржилися на несвоєчасну виплату пенсій. Кінця-краю не було тим проблемам! Ніколи не забуду, як прийшов відомий механізатор з Наумівки, кавалер орденів, який зберігав усі свої чесно зароблені гроші на ощадній книжці. Плаче чоловік: гроші «згоріли», пролікуватись немає за що.

Люди були розгублені і не бачили чітких обрисів свого майбутнього. Адже сподівання — одні, а дійсність виявилася іншою.

— Але у пріоритеті завжди було добросовісне господарювання, а не політика, — стверджує Борис Петренко. — Порядок, дисципліна, відповідальність і якщо треба — самопожертва. Зараз цього часто бракує. Усі хочуть, щоб життя давалось легко і без зусиль.

***

Здавалося б, минуло не так багато часу з 1991 року, а відшукати систематизовану інформацію про те, яким цей період був у житті Корюківського району, виявилось досить непросто. Навіть в історичному музеї про нього обмаль інформації. А знайти фотоілюстрації тих подій — і зовсім проблема. Добре, що чорно-білі знімки 90-х років наші земляки, свідки цього історичного періоду, ще зберігають у своїх домашніх архівах.

      Наталія РУБЕЙ        журналіст                   https://susidy.city/

Категорія: Громада та влада | Переглядів: 440 | Додав: VLAS-KOR | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
КОРЮКІВКА НАШЕ МІСТО © 2024
Форма входу
Логін:
Пароль:
Переклад Сайту


Пошук
Ми ВКонтакті
Наша кнопка
Її код
Code
<a href=" http://korjukivka-sity.at.ua/"target=_blank><img src=" http://korjukivka-sity.at.ua/knopka_sajta.gif"border="0" title=" Громадський сайт міста Корюківка " width=137 height=50></a>
Погода
Корюковка 

Телефонний довідник Корюківського району

Найближчі свят
Праздники Украины
Гороскоп
Loading...
Гімн України