. 11 лютого у Жуклі сталася пожежа у господарстві сім`ї Тарасенків. Виїздили холминські, козилівські і корюківські вогнеборці – проте, від добротного обійстя залишилося лише два печища та майстерня. Наступного дня настоятель місцевої Покровської церкви о. Нестор Назаров через різні інтернет-видання висловив своє обурення роботою пожежників, мовляв, хата згоріла, а пожежникам все одно заплати – начебто вже зранку по селу збирали по 50 гривень з двору на відшкодування їхнього виїзду… Газета намагалася з’ясувати, як було насправді і хто винен у тому, що постраждали люди?
58-річна Тетяна Тарасенко розповіла, що о пів на другу ночі вставала – пожежі не було, а за годину, прокинувшись від тривожного сну, побачила у дворі світло і почула тріск. Виглянула – горить сарай! Одразу розбудила чоловіка і меншого сина, який приїхав на вихідні з Чернігова, покликала сусідів на допомогу, одночасно телефонуючи пожежникам, розгублено набираючи «102» замість – «101»…
Тетяна Василівна каже, що намагалася вивести з сараю корову і не зчулася, як загорілася її куртка. Чоловік відкинув її у сніг, щоб збити полум’я, а сам побіг визволяти корову. Жінка з сусідами побігли у хату, винесли документи, деякий одяг, речі…
– Я дуже зраділа, коли приїхав пожежний автомобіль з Холмів, – згадує Т. Тарасенко. – Однак, коли побачила, що пожежний рукав настільки дірявий, що водою поливає землю, а не гасить вогонь, – знепритомніла. Мені викликали «швидку»…
Коментар
рятувальників
У Корюківці повідомлення про пожежу диспетчер отримала о 2.29 від сусідки Тарасенків – Любові Устименко.
– Згідно з планом залучення сил та засобів, на гасіння пожежі було направлено відділення МПО селища Холми у складі двох осіб, – коментує начальник районного сектору управління ДСНС України у Чернігівській області Олександр Росохач. – Коли у процесі гасіння пожежі у цистерні закінчилася вода, автомобіль не зміг забрати воду у прийомному колодязі на сільській водоймі, оскільки той був захаращений сміттям. Тож холминські пожежники були вимушені повертатися у селище до водонапірної башти. Паралельно з цим на пожежу вже було направлено друге відділення МПО селища Холми, яке знову ж таки відпрацювавши певний час, змушене було їхати забирати воду у селищі. Через нестійке покриття мобільного зв’язку у Жуклі диспетчер не могла додзвонитися холминським вогнеборцям, щоб дізнатися, чи їм потрібна допомога. О 3.33 вони самі доповіли з місця події у Корюківку телефоном, що вже горять дві господарські будівлі і дах житлового будинку, після чого на гасіння пожежі було одразу направлено ПСО с. Козилівки і одне відділення 9 ДПРЧ м. Корюківки. Останнє прибуло на місце о 4.30 – сараї і будинок вже догорали. Виливши цистерну води, корюківський підрозділ спробував заправитися на місцевій водоймі, пробивши лунку, але «заклинило» двигун автомобіля. Від цієї лунки за допомогою мотопомпи воду забрали автомобілі МПО Холмів.
За словами Олександра Віталійовича, і в районі, і в області рятувальники зробили детальний аналіз жуклянського випадку і дійшли висновку, що сукупність факторів, а саме: відсутність стійкого покриття мобільного зв’язку і несвоєчасне оповіщення диспетчера про ситуацію на пожежі працівниками Холминської МПО, а також неналежне утримання джерел протипожежного водопостачання у селі призвели до таких наслідків…
А у селі з цим
не згодні…
Жукляни стверджують, що мобільний зв’язок саме по вулиці Центральній у їхньому селі є. І це, кажуть, можна легко перевірити…
Голова Жуклянської сільської ради Ірина Прохоренко заперечує і те, що прийомний колодязь – захаращений:
– Я була там, коли холминці відкрили люк колодязя, – каже сільський голова. – Сміття у ньому не було і вода була не замерзла. Напевне, у них щось сталося з насосом… Сорок хвилин вони безуспішно намагалися забрати воду, а потім таки поїхали заправлятися у Холми. Другий пожежний автомобіль – слідом… Козилівські пожежники гасили майстерню і відбивали сусідський сарай, щоб не загорівся, а корюківські вже розбирали згарище. Можливо, аби корюківські вогнеборці приїхали одразу, щось би та вціліло, бо що можуть сільські пожежники зі страшенно дірявими рукавами, яких не вистачає навіть, щоб дістатися до загоряння?..
Кому збирали
гроші?
– За минулий рік наша сільська рада перерахувала на утримання МПО селища Холми 1800 гривень, – каже І. Прохоренко. – По 20 гривень з двору. Звісно, хто здає, хто – ні… Тепер, напевне, і зовсім важко буде зібрати…
Холминським і козилівським пожежникам Жуклянська сільська рада відшкодувала затрачене пальне на пожежі відповідно на суму 600 і 400 гривень. А гроші – по 50 гривень з двору, які збирали зранку наступного дня депутати сільської ради, були не для пожежників, а погорільцям. Сільський голова каже, що так назбирали 4200 гривень. Звісно, це крапля у морі, але ж… Окрему матеріальну допомогу надавали друзі, куми і родичі погорільців.
Втратити – все
35 років тому Тарасенки придбали стареньку хату і з нового брусу звели свій великий дім. Як дбайливі господарі, з кожним роком все добудовували, покращували, аби тяжке сільське життя здавалося трохи легшим. Власна свердловина, у літній кухні – ванна, у хаті – душова кабінка, пральна машина, різноманітна побутова техніка, меблі, предмети побуту і господарства… Вогонь забрав все, надбане роками, зокрема, будинок, два сараї, господарський навіс, мотоцикли «Восход» і «Альфа», двоє свиней, кролі, 5 тонн сіна, 10 м куб. дров, меблі, домашні речі, майно… Прямий збиток – 1 млн. грн. Врятовано лише майстерню господаря.
Будинок, сарай і дещо з майна застраховане господарями на незначну суму – таку, на яку дозволяють їхні скромні пенсії. 58-річна Тетяна Василівна колись працювала бухгалтером у колгоспі, згодом у комунальному підприємстві при сільській раді. 60-річний Іван Федорович трудився електриком у колгоспі, останні 25 років лісникував у Холминському держлісгоспі, звідки і на заслужений відпочинок пішов.
У те, що це був підпал, Тарасенки не вірять, мовляв, ні з ким у селі не ворогували. Імовірною причиною рятувальники називають недолік конструкцій та виробництва електроустановок, коротке замкнення електромережі.
…Зараз Тарасенки мешкають у старенькій хаті нещодавно померлих батьків Тетяни Василівни. Вони ще не знають, як їм бути, що робити і за що братися…
