Чим нас можуть «нагородити» птахи
З туберкульозом людство стикається протягом всього свого існування. Описи цієї недуги зустрічаються у зведеннях Хамураппі, роботах Гіппократа, трактатах Авіценни. Вважається, що мікобактерією туберкульозу інфіковано близько 2/3 населення планети. Щорічно на активний туберкульоз захворюють близько 8 мільйонів чоловік, більше 3 мільйонів хворих гине від цієї недуги. Але не всім відомо, що разом із людьми до цієї хронічної бактеріальної інфекції схильні й представники тваринного світу, причому мікобактерія туберкульозу або, як її ще називають, паличка Коха, або бацила Коха, смертоносна як для представників дикої фауни, так і для домашніх тварин.
Для кого небезпечний туберкульоз птахів
У природі налічується п’ять видів туберкульозу: людський (найбільш поширений), бичачий (туберкульоз великої рогатої худоби), пташиний, мишачий (вражає гризунів) і туберкульоз холоднокровних тварин (жаб, риб тощо). І якщо два останні для людини абсолютно нешкідливі, то стосовно пташиного туберкульозу прогноз більш песимістичний. У літературі описані випадки розвитку в людей інфекції, викликаної збудником туберкульозу птахів. Перший подібний випадок був зареєстрований у 1947 році в США. «Але це поодинокі випадки, — відзначив кандидат ветеринарних наук, лікар— епізоотолог ветеринарної медицини Чернігівської регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини Станіслав Книш, — в усякому разі, за час моєї практики я не стикався з випадками зараження людей на туберкульоз птахів».
Не підтвердив Станіслав Книш і випадків захворюваності на туберкульоз птахів інших представників фауни, хоча відзначив, що наука не заперечує можливості зараження подібною туберкульозною інфекцією тварин, які не мають нічого спільного з птахами, наприклад, хом’яків, свиней, кроликів, різних видів рептилій, мавп тощо.
Хвороба переходить на приватні подвір’я та в зоопарки
Станіслав Книш відзначив, що туберкульоз птахів є інфекційною хворобою, і поширений він у більшості країн світу, але частіше всього його вогнища виникають у північних країнах і регіонах з помірним кліматом, оскільки саме довгострокове утримання птахів у зимовий період у тісних клітках і сприяє розповсюдженню цього захворювання.
— Останніми роками спостерігається значне зниження рівня поширеності цього захворювання. Це стало можливим завдяки зміні концепції утримання домашніх птахів. Зараз для промислового виробництва в основному використовуються швидкорослі породи птахів. Так, всього за 2,5 місяці бройлер встигає набрати вагу більше двох кілограмів і вже готовий до вжитку. А оскільки туберкульоз — захворювання хронічне з тривалою течією, у молодих птахів він просто не встигає розвинутися. Хочеться відзначити, що останніми роками вогнищ захворюваності на туберкульоз птахів на Чернігівщині майже не фіксувалося, — наголосив фахівець. — Хоча і на сьогодні існує вірогідність захворюваності птахів, які утримуються в племінних господарствах або на приватному подвір’ї. Тому в племінних господарствах проводиться щорічне обстеження птахів на це захворювання.
Туберкульозом птахів можуть бути інфіковані всі види птахів. Він зустрічається у качок, гусаків, лебедів, павичів, голубів, індичок, горобців, ворон, сов, дроздів, шпаків, журавлів, страусів, папуг тощо. Вважається, що одомашнені або дикі птахи, які утримуються в неволі, вражаються туберкульозною бацилою частіше, ніж ті, які живуть вільно, тому туберкульоз птахів достатньо поширений серед мешканців зоопарку. Вражає ця інфекція і кімнатних птахів, які утримуються у квартирах жителів міст. До мікобактерій туберкульозу достатньо сприйнятливі папуги, канарейки, зяблики та інші домашні улюбленці.
Як передається інфекція
Передача інфекції частіше за все відбувається через підстилку, корм, ґрунт, заражений фекаліями хворих тварин. Можливий і повітряно— краплинний шлях передачі інфекції. Також птахи можуть заразитися на туберкульоз при поїданні яєць хворих тварин, а хижі птахи ще й при поїданні хворих птахів. Ученими вже доведений факт інфікування яєць хворих птахів, тобто в цьому випадку спостерігається вертикальна передача туберкульозу від батьків до потомства.
Мікобактерії туберкульозу птахів досить стійкі до дії різних фізичних і хімічних чинників. При нагріванні до 60°С збудники інфекції гинуть тільки через 65 хв., при кип’ятінні — аж через 5—10 хв.
Мікобактерії туберкульозу стійкі і до низьких температур. При мінус 23°С вони залишаються живими до 7 років. Прекрасне середовище для їх виживання — гній, ґрунт. У гної вони зберігаються до 15, а в ґрунті — до 9 років.
Все, як у людей
Хворі птахи різко худнуть, стають млявими й апатичними. Вони легко стомлюються і мають пригнічений вигляд. Грудні м’язи часто атрофовані, а сама грудина сильно виділяється і може бути скривлена. Пір’я скуйовджене і неохайне. Непокритий пером епідерміс може мати специфічний вигляд висушеної шкіри. Досить часто у хворих птахів відзначають розлад кишечника, при цьому вони страждають на серйозний пронос. Також може відбуватися збільшення печінки з ураженнями туберкулами, схожими на пшоняні зернятка, наявність вузлів у кишечнику тощо. Порушення процесів травлення в тонкому кишечнику викликає сильну слабкість, тому вражений птах приймає позу «сидячого собаки». Іноді спостерігається і зміна суглобів ніг та інших кісток, що супроводжується кульгавістю. У цьому разі птах пересувається специфічною судорожною стрибаючою ходою.
Діагностика захворювання
При мікроскопічному дослідженні хворих птахів більше пошкоджень помічено в печінці, селезінці, кишечнику і кістковому мозку.
Для діагностики захворювання частіше за все застосовують туберкулінову пробу — щось подібне до реакції Манту, тільки на пташиний туберкулін. Проби проводяться на неоперених ділянках тіла птаха — гребінець, сережки, борідка. Подібна методика дозволяє достатньо швидко (результат проби визначається через 48 годин) проводити масову діагностику в місцях скупчення птахів.
Приречені на смерть
Протитуберкульозні лікарські препарати рідко використовуються для лікування хворого домашнього птаха через економічну недоцільність (лікування обійдеться дорожче, чим сама курка або качка). Тому хворі птахи вибраковуються і знищуються. При масовому забої домашніх птахів обов’язково проводиться ветеринарно— санітарна експертиза, яка і вирішує, що ж робити з м’ясом птахів. Якщо птах вже давно хворів і в його організмі відбулися значні зміни, то тушку відправляють на утилізацію. Якщо ж таких змін немає, то м’ясо відправляють на промислову переробку, тобто на виготовлення деяких м’ясопродуктів.
Станіслав Книш зазначив, що потрапляння птахів, хворих на туберкульоз, на ринки міста неможливе, оскільки все м’ясо, що там продається, проходить лабораторне дослідження. «А спеціалісти ветеринарно— санітарних лабораторій гарантують якість і безпеку м’яса», — зазначив фахівець.
Олена БЕРЕЗКІНА
Газета "Чернігівські відомості"
|
