Чи вродить бульба?
 .
Який буде врожай картоплі на Чернігівщині, ще важко прогнозувати. Але минулий рік для картоплярів став збитковим. Високий врожай поховав їхні надії отримати прибутки навіть весною. Селяни масово згодовують минулорічні бульби худобі, а зіпсовані викидають на смітники.
Крохмальний завод приватного багатопрофільного підприємства «Вимал» у Чернігові мав би влітку ремонтуватися, готуватися до нового виробничого сезону, та він нині працює на повну потужність.
— До нас щодня дзвонять керівники господарств і просять забрати картоплю. А інші просто погрожують: «Якщо не заберете, то більше з вами не матимемо діла», — каже директор «Вималу» Сергій Самоненко. — І ми змушені не припиняти виробничий цикл. Уже 12 місяців працюємо, хоча в інші роки, як правило, виробляли крохмаль тільки 9 місяців.
На Чернігівщині працює ще один крохмальний завод — у Седневі. Та обидва переробні підприємства не можуть задовольнити всіх здавачів картоплі. Здавалося б, коли стільки по селах картоплі в погребах, сховищах, крохмальні заводи мали б отримати надприбутки. Бери за безцінь сировину і продавай продукцію у магазинах за високою ціною. Аж ні. Багато картоплі — й ціна крохмалю відповідно падає. Позаторік кілограм коштував 15 гривень. Нині — 5,5 гривні на оптових ринках. Проблема і в тому, що в Україну завозиться імпортний крохмаль за такою ж «диктованою» ціною.
— Німеччина дотує виробництво крохмальної продукції на 50 відсотків, — зазначив Сергій Самоненко. — У них він високої якості. Ми встановили шведське обладнання. І тепер отримуємо не гірший крохмаль. Зрозуміло, якби мали дотацію, нам би легко було конкурувати з німцями. А так це робити дуже важко. Хоча і ми вийшли на ринок Китаю. Нині відвантажуємо туди свою продукцію. Загалом експортуємо до 10 відсотків виробленого.
У червні стара картопля продавалася по 30—40 копійок. Ціна не вигідна виробникам. Однак господарства настирливо пропонували і пропонують купити їхні бульби, оскільки в такий спосіб хочуть хоч щось отримати за фактичний збиток.
Деякі фермери в разі повторення минулорічної цінової ситуації планують задискувати картоплю у полі, аби не множити подальші збитки. Парадокс: що менше врожай, то краща ціна, то більші прибутки селян. Тож у селах не дуже-то хочуть отримати суперврожай. Адже з ним буде знову великий клопіт.
У Куликівському районі в селі Виблі, де нині вирощують крохмалисту на 250 гектарах, за будь-яких реалій все-таки збиратимуть врожай. Бо тут працює «Вимал-Агро» — сільгосппідприємство, поєднане з крохмальним заводом. Воно розпочало роботу шість років тому і вирощує сортову картоплю передусім для створення гарантованого резерву сировини для переробного підприємства.
— Ми навіть розширимо наступного року картопляну площу до 400 гектарів, — повідомив директор цього господарства Олександр Лазар.
«Вимал» уже має сховища на 10 тисяч тонн картоплі, що допоможе закласти надійний запас сировини для переробки.
— Нині — прокоментував ситуацію голова Чернігівського обласного об’єднання організацій роботодавців «Сіверщина», депутат обласної ради Віктор Лазар, — в Україні діє лише п’ять крохмальних заводів, які переробляють картоплю. До 1990 року тільки на Чернігівщині їх було вісім. Область може вирощувати до 6 мільйонів тонн бульб. Я переконаний, що в цієї культури велике майбутнє у нашому регіоні, бо Чернігівщина — це картопляний Донбас. Але для цього треба розвивати переробну промисловість. Хоча тут є теж чимало важливих нюансів. Не все так просто. Ось одне господарство налагодило виробництво чіпсів. А продати їх на ринках йому не дали іноземні конкуренти. І ці чіпси переважно їла худоба. Але все одно працювати в цьому напрямку треба.
Сергій ПАВЛЕНКО, «Голос України»
|
