Чи треба на хуторі… манікюр?
 .
Чи треба на хуторі… манікюр?
36-річну Олену Бобир з Борока (Козилівська сільрада) Корюківського району відправляють на Сумщину. На навчання премудростей манікюру-педикюру, шиття та кроїння. Якщо не поїде — знімуть з біржі. І заберуть 360 гривень допомоги від держави.
Жінка живе разом з 12-річною донькою Оксаною у батьківській хаті. Освіта в Олени — одинадцять класів. Раніше працювала санітаркою в Корюківській лікарні. Потім — робочою на пилорамі. Зараз перебивається тимчасовими заробітками: кому хату побілить, кому город попорає.
— Направляють на навчання. Спочатку говорили, на манікюрницю-педикюрницю. Кажу: люди добрі, кому ж я ті нігті малювать буду? А мені: «Салон свій відкриєш». У Бороку? На хуторі? Бабам руки-ноги в порядок приводити? Тоді мова пішла про швачку або закрійницю. Та й шити ж нема кому. Ще й на навчання відправляють у Чернігів, Суми або Рівне. Куди група набереться. Як я покину свою дитину? — каже Олена. — Батьки вже покійні, чоловік на сусідньому хуторі Бобрику п'є. Дитину з ним страшно залишить. Хто за худобою дивитиметься? У мене . теличка, поросята.
І справді, кому на хуторі потрібен манікюр? А чи є серед переліку можливих варіантів «сільські» професії?
— Звичайно, є, — говорить Вікторія Лисенко, начальник Корюківського центру зайнятості. — Оператор котельні, маляр, кухар, тракторист-машиніст, робітник фермерського господарства, слюсар з ремонту сільськогосподарських машин та устаткування, бджоляр, садівник-городник, водії. За будь-яким із професійних напрямків може бути організоване як колективне, так і індивідуальне навчання. Був випадок, коли підприємству потрібен був машиніст крана. Його і готували. Якщо в людини тільки початкова освіта, то я навіть не знаю, на кого їй можна вчитися. Для тієї ж професії бджоляра необхідно закінчити хоча б ПТУ.
— Від чого залежить, куди людину направлять вчитися?
— Від того, куди набереться група. І від того, у яких працівниках зацікавлений роботодавець.
— Ви запропонували Олені Бобир вчитися на швачку чи манікюрницю. Хіба потрібні ці професії на хуторі?
— Так, ми їй пропонували навчатися на швачку. Зараз формується група. Я сама років 15 тому стояла на обліку в центрі зайнятості, шила речі і заробляла цим гроші. Це при тому, що у мене дві вищі освіти.
— Від біржі можна вчитися на будь-яку спеціальність, яка є в Україні, — коментує Сергій Замовний, начальник відділу організації професійного навчання Чернігівського обласного центру зайнятості. — Умова єдина — це замовлення роботодавця. На сьогодні серед сільськогосподарських професій найбільшим попитом користуються водій категорії С (вантажівки масою понад 7500 кілограмів. — Авт.), трактористи. Також готували робітників з догляду за тваринами, зокрема свинарів, робітників лісокультурної сфери, агрономів, валяльників лісу, апаратників обробки зерна, лісорубів, апаратників пастеризації та охолодження молока, зоотехніків.
— Ким можуть працювати жінки на селі?
— Усе залежить від того, яке це село. Якщо велике, то там і кухарі потрібні, і манікюрниці. А от якщо маленьке, то складніше.
— На доярок вчите?
— Останнього дояра готували давно. Ще, може, році в 2008-ому. Це було індивідуальне навчання на виробництві.
Загалом, яку приказці — близько лікоть, та не вкусиш. Треба прощатися або з хутором, або з державною допомогою по безробіттю.
Вікторія Товстоног, тижневик «Вісник Ч» №26 (1416)
|
