ІСТОРІЯ НАШОГО КРАЮ Чернігівській губернії — 210 років
 .
У 2012 р. виповнюється 210 років з часу утворення Чернігівської губернії. Мета даної статті полягає у проведенні короткого огляду джерельної бази вивчення історичного періоду утворення та розвитку Чернігівської губернії. Йдеться передусім про деякі друковані джерела, що зберігаються в державному архіві Чернігівської області, а також про архівні документи фонду Чернігівського статистичного комітету. Згадаймо, що вперше поділ московської держави на губернії відбувся за указом Петра І у 1708 році: встановлювалося вісім губерній, дві з яких – Київська і Азовська – займали частину території України.
1775 р. за «Установлением о губернии», яке поширювалося на українські землі з 1781 р., Російську імперію було поділено на сорок одну губернію. Щодо території лівобережної України, то 1796 р. вона отримала назву малоросійської губернії.
27 лютого 1802 р. відбувся поділ малоросійської губернії на дві менші за територією адміністративні одиниці – полтавську та Чернігівську губернії: «20.162. – Февраля 27. 1802. сенатский, по высочайше утвержденному докладу. – об учреждении Губерний малороссийских: Черниговской и Полтавской и Белорусских: Могилевской и Витебской. Правительствующий сенат слушали высочайше конфирмованные его Императорским величеством доклады правительствующего сената минувшего января 28, которыми всеподданейше представлено было, 1м чтоб из малороссийской губернии учредить две губернии, и именоваться одной Черниговскою, а другой Полтавскою губерниями, и в каждой из них быть по 12 поветов или уездов, и именно в Черниговской ныне уже существующим: 1) Черниговскому, 2) Козелецкому, 3) Нежинскому, 4) Конотопскому, 5) Глуховскому, 6) НовгородСеверскому, 7) Сосницкому, 8) Стародубскому, 9) Мглинскому, да вновь учредить 10) Городницкой, 11) Новоместской, 12) Борзенской, возобновя прежде бывшие уездные или поветовые правления в городах того же имени…»
До складу Чернігівської губернії у 1802 р. увійшло 12 повітів. Згідно з указом від 27 березня 1803 р. «О новом разделении малороссийской губернии на поветы» у Чернігівській губернії повітовими містами стали також Остер, Кролевець та Сураж. У 1809 р. Новоміський повіт було перейменовано на Новозибківський: «24.460. – Генваря 30. 1809. Именный, данный сенату. – об уничтожении в Черниговской губернии поветового города, новое место называемого; об учреждении такового в слободе Зыбкой с наименованием онаго новозыбкой; об обращении на устроение сего города откупной суммы за продажу вина по слободе Зыбкой; об учреждении в нем вместо Ратуши магистрата и о запрещении евреям селиться и прописываться в оном по доведенному министром внутренних дел до сведения нашего представлению малороссийского генералгубернатора, о необходимости уничтожить поветовый город Черниговской губернии, новое место называемый, учредить таковый в слободе Зыбкой, в малом расстоянии от первого находящийся и населением, обзаведениями и движением промышленности, над оным преимущественной, повелеваем: 1) Город новое место оставить заштатным. 2) в слободе Зыбкой учредить поветовый город. 3) Именовать город сей новоЗыбкой. 4) откупную сумму за продажу вина по слободе Зыбкой в Казенную палату доселе поступавшую, обратить впредь на устроение города новоЗыбкого. 5) вместо Ратуши учредить в нем магистрат. 6) Запретить евреям поселяться и прописываться в оном правительствующий сенат не оставить учинить о сем надлежащего распоряжения».
Наступні ж 100 років майже не внесли змін до адміністративного поділу Чернігівської губернії; вона складалася з 15 повітів, що поділялися на 187 волостей. На початку 1917 р. українські землі перебували у складі Київської, Чернігівської, Харківської, Полтавської, Катеринославської, Херсонської, Таврійської, Чорноморської, Подільської та Волинської й частково Люблінської, Сідлецької, Гродненської, Мінської, Бессарабської і Кубанської губерній. У 1919 р. у складі РРсФР була створена нова губернія – Гомельська, до складу якої було включено 4 повіти Чернігівської губернії: мглинський, новозибківський, стародубський, суразький.
У серпні 1920 р. був створений Шосткинський повіт, до якого увійшли волості: івотська (з новгородсіверського повіту), Клишківська і Чапліївська (з Кролевецького повіту), локотська, ямпільська і м. вороніж з хуторами (з Глухівського повіту).
У 1921 р. територія України поділялася на дванадцять губерній, а згодом – на дев’ять.
З березня 1923 р. стара система районування (волость – повіт – губернія) була замінена новою (район – округ – губернія). У Чернігівській губернії було сформовано 5 округів і 58 районів. наприкінці 1924 р. парафіївський район Конотопського округу і сорокошицький район Чернігівського округу були розформовані. територія парафіївського району відійшла до районів ніжинського і Конотопського округів, а сорокошицького району – до Чернігівського округу. внаслідок адміністративнотериторіальної реформи в Україні 1925 р. губернії було скасовано, отже, Чернігівська губернія була ліквідована, а її територія залишалася в складі Глухівського, Конотопського, ніжинського і Чернігівського округів.
У державному архіві Чернігівської області зберігаються архівні документи та друковані джерела, які дозволяють проаналізувати процес формування місцевих органів державної влади та управління Чернігівської губернії, органів міського, земського та станового самоврядування, судових та військовоадміністративних установ, фінансових, податкових, кредитних та статистичних органів тощо. детальна інформація про соціальноекономічний, демографічний, історикогеографічний стан губернії в різні роки її існування міститься також у спеціальних збірниках, що складалися губернськими статистичними комітетами, головне призначення яких полягало у належному впорядкуванні статистичних даних шляхом збирання інформації відповідно до вимог уряду та Центрального статистичного комітету про кількість і якість земель, народонаселення та виробничі сили губернії. інформація систематизувалася за єдиними формами, розробленими міністерством внутрішніх справ.
Один із найдавніших статистичних звітів про стан Чернігівської губернії з огляду на час її утворення належить до 1845 р. вважаємо за доцільне навести цей документ у повному обсязі.
Наступний збірник, що містить статистичні свідчення про губернію за 1859 р., був виданий у 1866 р. у м. СанктПетербург Центральним статистичним комітетом міністерства внутрішніх справ за розпорядженням міністра внутрішніх справ.
Видання складається умовно з двох основних розділів: загальні відомості про Чернігівську губернію та інформація про населені пункти губернії. У загальних відомостях про губернію подається детальна інформація про географічний стан губернії, площу, природні умови, геологічний склад території губернії тощо. Зазначається, що за станом на 1859 р. Чернігівська губернія за площею займала 24 місце серед губерній європейської Росії – 47,405 квадратних верст. У названому виданні подається розподіл площі губернії за повітами, найбільшим із них був Остерський – 3, 963 квадратних верст.
За даними 1859 р. населення губернії складало 1 мільйон 461 тисяча 500 осіб, з них – 709 тисяч 268 чоловічої статі і 752 тисячі 232 жіночої статі. населених пунктів у губернії було 3 тисячі 673. найбільша кількість населення була у новозибківському повіті, потім – стародубському, суражському, сосницькому і ніжинському. найменшим за населенням був остерський повіт притому, що займав найбільшу серед повітів площу.
У виданні також наводиться інформація щодо розподілу населених пунктів губернії за щільністю населення – найбільш щільно заселений у 1859 р. був Конотопський повіт; наводяться таблиці з інформацією щодо населених пунктів, де проживало більше тисячі осіб (такі населені пункти вважалися великими); розбивка повітів за кількістю населення різної національності (білоруси, великоросіяни (чи російські слобожани), малоросіяни (степовики), євреї, німці, греки, цигани); детально аналізується стан економіки губернії.
другий розділ містить безпосередньо табличний перелік усіх населених пунктів губернії із суцільною нумерацією за повітами, що є позитивним моментом, адже дозволяє одразу визначити загальну кількість населених пунктів губернії. таблиця складена за наступними графами: порядковий номер, назва населеного пункту, місце розташування, відстань від повітового міста, кількість дворів, кількість жителів, а також остання графа містить інформацію про церкви, навчальні та благодійні заклади, поштові станції, ярмарки, фабрики і заводи, що розташовані на території населеного пункту.
Окрім того, у збірнику розміщено чотири покажчики: розподіл населених пунктів Чернігівської губернії за різними найменуваннями окремо за повітами (тобто кількість у повітах міст, містечок, поселень, хуторів, монастирів, фабрик і заводів тощо); розподіл населених пунктів Чернігівської губернії за кількістю дворів; розподіл населених пунктів Чернігівської губернії за кількістю жителів; покажчик населених пунктів Чернігівської губернії за абеткою.
Отже, довідник містить значну за обсягом інформацію, тож маємо нагоду засвідчити високий рівень роботи статистичного комітету Чернігівської губернії, що дозволяє проводити аналітичні дослідження з історії Чернігівської губернії середини ХіХ ст. Наступним за хронологією довідником, що зберігається у державному архіві Чернігівської області, є праця Олександра Русова «Описание Черниговской губернии» за станом на 1897 рік
На жаль, довідник потрапив до архіву не у повному складі, відсутня інформація про три повіти: мглинський, стародубський і суразький. Список населених пунктів, у межах повітів, міститься у таблиці, що має наступні графи: назва населеного пункту; належність до волості; кількість дворів у порівнянні на початок та кінець XVIII ст., 1858 р., 1892 р., 1896 р.; кількість дворів і населення станом на 1897 р. і примітки. У примітках вказується наявність у населеному пункті навчальних закладів, бібліотек, фабрик і заводів.
У 1902 р., за дозволом Чернігівського губернатора Євгена Костянтиновича андрєєвського у м. Чернігові вийшло друком видання Чернігівського губернського статистичного комітету за назвою: «Список населенных мест Черниговской губернии, имеющих население не менее 10 жителей, по данным 1901 года».
У передмові видання зазначено, що подібні списки по Чернігівській губернії були вже видані Центральним статистичним комітетом у 1866 р. і Чернігівським губернським статистичним комітетом у 1892 р., однак вони вже застаріли і потребують уточнення.
Нові списки наводяться не за повітами, а за абеткою у межах всієї губернії. окрім назви населеного пункту у таблиці зазначається назва повіту, волості, при якій річці, озері чи колодязі розташований, кількість жителів чоловічої і жіночої статі та поштова адреса. Порядкові номери населених пунктів не вказані. Останнє видання, видане Чернігівським губернським статистичним бюро, що зберігається у державному архіві Чернігівської області і стосується періоду Чернігівської губернії, має назву «список селений и городов Черниговской губернии по уездам и волостям» і датоване 1919 р. список населених пунктів Чернігівської губернії складений у рамках кожного повіту, але розділений за волостями з окремою їх нумерацією у межах кожної волості. інформація складена за результатами перепису 1917 р. і містить дані про кількість дворів і населення в кожному населеному пункті.
Підсумовуючи, зауважимо, що в даному випадку ми звернулися лише до документів, які фіксують окремі статистичні дані історичного періоду Чернігівської губернії. як вже зазначалося, державний архів Чернігівської області зберігає документи багатьох фондів, в яких міститься інформація про діяльність губернських установ та видатних особистостей Чернігівської губернії. відзначаючи 210у річницю з часу утворення Чернігівської губернії, зауважимо, що дослідження історії Чернігівщини продовжуються, отже, архівні документи можуть відкрити ще багато цікавих і маловідомих фактів з історії Чернігівської губернії.
Кандидат наук з державного управління, директор державного архіву Чернігівської області Воробей Раїса Борисівна
Джерело - http://www.archives.gov.ua
|
