Церква, як голос совісті, в тому числі і для політиків!

.

  «Отже ідіть, навчайте всі народи, хрестячи їх в ім’я Отця , і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все, що я заповідав вам; і ось Я з вами по всі дні, до кінця віку. Амінь.»(Мф28 19-20) Такими словами дорогі у Христі браття і сестри, хочу почати свій допис.

Тому, що, як священнослужитель керуюся в житті найперше внутрішнім законом свого серця – совістю, а також беззаперечним авторитетом Святого Євангелія, що має бути основним дороговказом для кожного християнина в життєвому шляху. Ця євангельська істина, яка ось уже більш, як дві тисячі років актуальна і незмінна, як незмінний Творець у своїй безмежній славі , незбагненний і недослідимий, але водночас, про Бога можна сказати одним єдиним словом – любов!  Бо все створенно з любові і любов’ю. Доказом цього ми маємо саме воплочення Сина Божого, заради нас, Його жертвенність на хресті за наші гріхи і беззаконня.

 «Нічого немає нового під сонцем» - сказав колись премудрий Еклезіаст. Нам здається, що людським розумом ми можемо все, і в цьому частково є сенс, тому, що людина створена за образом Божим. Ми маємо здатність творити, кожен індивідуум є унікальний і це природно, бо маємо свій світогляд, своє бачення, своє розуміння. Та з іншого боку, ми повинні розуміти, що все діється з волі Божої. Ми маємо також привілеї від нашого Творця – вільну волю. Це великий дар, який маємо цінувати.

 Ось такий, можливо і трішки довгий вступ вищесказаного мною слова, щоб якнайкраще викласти свою думку своє бачення, своє розуміння. Мене звати Баїк Тарас Григорович, а зараз в сані протоієрей отець Тарасій. Трішки про себе. Народився я 24 січня 1984року в прекрасному селі Молошковичі, Яворівського району Львівської області. Виходець з Галичини. В 2001 році закінчив середню школу в м.Новояворівськ, в цьому році й поступив у Волинську Духовну Семінарію, яку закінчив 2005 році. Батьки мої Баїк Григорій Іванович і Баїк Наталія Михайлівна Маю сестричку Софійку. Одружений , дружину Матушку звати Галина Василівна, дівоче прізвище (Андрусишин), теж Галичанка. Маю двоє прекрасних діточок Григорія і Марічку. Батько, вже покійний – будівельник інженер. Мати – бібліотекар. Отримав дияконські і єрейські свячення, а точніше мирською мовою став священиком від єпископа Михаїла Луцького і Волинського Михаїла і був направлений в Чернігів. Проходячи богослужбову практику в П’ятницькій Церкві міста Чернігова, ознайомився з красою Чернігово-Сіверської землі, її духовною і культурною спадщиною. Згодом єпископом Феодосієм Чернігівським і Ніжинським був благословенний нести своє священиче служіння в прекрасному місті Корюківка де і по сьогоднішній день несу своє пастирське служіння. Зараз являюсь настоятелем Свято-Вознесенської парафії Української Православної Церкви Київського Патріархату в нашому місті і благочинним Корюківського району. Служу Богу і людям. Радію коли в нашому храмі на весільний рушник стають молоді пари, приносять до Хрещення маленьких немовлят, сумую і співчуваю, коли в останню путь відпроваджуємо найрідніших нам людей. За ці роки Корюківка стала мені другою батьківщиною, а корюківчани – рідними і близькими мені людьми.

 Хочу, також наголосити, що вважаю себе патріотом, люблю нашу Україну, її мову, колискову, співучу і до болі рідну. Люблю українську пісню, захоплююся історією нашої величної батьківщини. Моє бачення, щоб наша Україна була вільною незалежною державою, люди повинні жити в добробуті, в достатку, в мирі. Запорукою незалежності нашої держави є Єдина Помісна Православна Церква Київського Патріархату, з центром в Києві, нашому «Другому Єрусалимі» , як його називають у всьому світі. Ми заслужили це, і маємо на це повне право. І хоча є ще багато недругів лукавих, сатрапів, бузовірів, які бачать Україну, як ціль своєї наживи, я думаю, що Господь все вправить і істина восторжествує однозначно…

 За ці останні два роки ми пережили знову страшні випробування: майдан, жахлива війна на буремному сході – Донбасі. Понесли великі втрати. Але я думаю в болях, стражданнях, народжується нова Україна – сильна і могутня. Ми надіємося, що жертви «Небесної Сотні», захисників, героїв України не є марними.

 Грядуть нові вибори в областях і районах нашої держави .Основне і найперше завдання нас, як православних християн – молитися і докласти максимум зусиль, щоб до влади прийшли достойні люди, патріоти своєї вітчизни. Щоб вони йшли не заради власної користі, а заради добробуту власного народу, і основне віруючими людьми. Бо віруюча людина має страх Господній, має внутрішній закон, який записаний в її серці – совість . Бо в тому, що сталося є частково і наша вина. Незалежність, про яку мріяли наші діди, прадіди, далася нам легко і безболісно, і ми належно не цінували того. За ці роки, ми, в більшості грішили порушуючи заповіді Божі, а найбільше восьму що звучить «не кради», і десяту, що звучить « Не жадай нічого того, що належить ближньому твоєму». Тобто ми крали і завидували, а не зважали на Божі закони, і навіть мирські.

 З благословення владики Євстратія архієпископа Чернігівського і Ніжинського Євстратія йду кандидатом в депутати міської ради м. Корюківки. Багато хто може критично поставитися до того, що Церква займається політикою. Але хочу зауважити і роз’яснити, що Церква  дійсно не має бути в політиці, вона повинна  бути над політикою, вчити політиків, маючи за основу свій духовний і моральний авторитет. Церква має бути в школі, тобто викладання християнської етики в освітніх закладах, в лікарнях мають бути духовні куточки, чи каплички, які є в багатьох європейських, християнських країнах, у всіх сферах суспільства. І це є нашою проблемою, бо як священик зустрічаюся з непорозумінням, коли хочу прийти в школу і прочитати якусь лекцію, навіть на базі факультативу, зустрічаюся зі спротивом, нерозумінням деяких місцевих чиновників, директорами шкіл, які не розуміють важливості Церкви, її ролі у вихованні майбутнього покоління. Церква має бути живою, бо вона є боголюдським організмом, має іти в ногу із сучасністю, не втрачаючи і своїх незмінних пріоритетів. Але на жаль, особливо я говорю про свою парафію, про своє місто Корюківку, Церква для багатьох «бюро ритуальних» в кращому випадку «духовних» послуг, до прикладу посвятити, похрестити, повінчати і.т.д. Дуже хочеться щось змінити. Хочеться, щоб наша держава будувалася на християнських цінностях.

 Вірю в перемогу добра! Вірю що воскресне віра в наших серцях і з переможним знаменням буде дороговказом у майбутнє. Хочу поблагословити кожного з вас! Миру і відради духовної всім нам. Благословення Господнє на вас, Його благодаттю, щедротами і чоловіколюбством, завжди, нині і повсякчас і на віки віків!

Слава Ісусу Христу! Слава Україні і її Героям!

           З повагою благочинний Корюківського району протоієрей отець Тарасій Баїк.