.У православному християнстві є свята, які відносять до головних подій історії християнства. Таких днів дванадцять. 4 грудня – Введення в храм Пресвятої Богородиці – з їх числа. Дізнатися детальніше про свято і традиціях в цей день можна з цієї статті.
Яке це свято, що не можна робити 4 грудня і що можна їсти?
Цей день є двунадесятих християнським святом. Що означає "двунадесяте”? Так називаються християнські свята, безпосередньо пов’язані з Богородицею (богородичні) і життям на землі Ісуса Христа (панські). За їх числа і назва – дванадесяті ("вунадесять” – дванадцять). Це велике свято для віруючих – 4 грудня, Введення в храм Пресвятої Богородиці. Що не можна робити: займатися важкою роботою, пранням, шиттям, прибиранням і іншими домашніми справами. І краще в цей день не давати в борг. Можна сходити в гості або покликати до себе друзів. День 4 грудня припадає на піст Різдвяний або Філіппов, тому можна їсти рибу.
Введення в храм Пресвятої Богородиці 4 грудня. Що означає це свято?
Ось події цього дня. Марії було всього три рочки, її батьки – Ганна і Іоаким – вирішили, що настала пора виконати обіцяне Богу. Адже коли ще бездітні Іоаким і Анна молили Господа про дитину, вони обіцяли присвятити дитя служінню Царю Небесному. У призначений день одягли Марію в найкрасивіші одягу, зібрали всіх рідних. З співом церковних пісень батьки Марії запалили свічки і з усіма родичами пішли в Єрусалимський храм.Там виского і круті східці (їх було п’ятнадцять) маленька дівчинка подолала з дивовижною легкістю. Біля дверей її зустрічав первосвященик Захарія, в майбутньому батько Іоанна, який хрестив Ісуса. Він благословив Марію, як робив це з усіма, кого посвячували Богу.
Як Марію взяли в храм
У день, коли відбувалося Введення в храм Пресвятої Богородиці, 4 грудня, первосвященика було Божественне одкровення. Захарія повів Марію в саме Святе місце храму, куди дозволялося заходити лише йому самому один раз за рік. Це знову всіх здивував. З моменту входження в храм, Марії, єдиній з усіх дівчаток, Захарія, з натхнення Духа Святого, дозволив молитися не між церквою і вівтарем, а у внутрішньому вівтарі. Богородиця залишилася на вихованні в храмі, а її батьки повернулися до себе додому. Так сталося Введення в храм Пресвятої Богородиці 4 грудня і почався довгий, земний, славний шлях її.
Що стало з Богородицею після повноліття?
Марія росла дуже благочестивою, скромною, працьовитою і покірною Господу. Проводила Божого Мати в храмі час з іншими дівами в читанні Біблії, молитві, постах і рукоділлі аж до повноліття. На ті часи воно наступало в п’ятнадцятирічному віці. Пресвята Богородиця вирішила віддати все життя свою служінню Отцю Небесному. Священики звернулися до Марії з радою вийти заміж, оскільки всі ізраїльтяни та ізраїльтянки повинні були перебувати у шлюбі, так учили рабини. Але Богородиця повідомила, що дала Господу обітницю залишитися дівою назавжди. Це було дивно для священнослужителів. Первосвященик Захарія знайшов вихід зі сформованої ситуації. Марію видали заміж за її родича, вдівця в похилому віці, праведного Йосифа. Заміжжя було формальним, так як Йосип ставав опікуном юній діві Марії, щоб вона виконала свою обітницю.
Як і коли почали святкувати Введення в храм Пресвятої Богородиці?
Знаменний для всіх християн день церква урочисто святкувала з давніх часів. Адже завдяки введенню в храм Діва Марія ступила на шлях служіння Господу. Стало можливим, згодом, вочеловечивание сина Господа Бога, Ісуса Христа, і порятунок всіх повірили в нього людей. Навіть у перші століття після народження Спасителя побудували храм на честь цього свята, під керівництвом цариці Олени (жила з 250 по 330 рр), яка була канонізована, тобто стала святою. Святкувати прийнято Введення в храм Пресвятої Богородиці 4 грудня. Молитва, сказана в цей день всіма віруючими, складає хвалу Приснодіві Марії і просить про заступництво Божої Матері перед Господом за кожного молиться.
Ікони, присвячені введенню
Звичайно, таке велика подія не могло не знайти відображення в іконописі. На іконах зображують Діву Марію в самому центрі. З одного боку від неї стоять батьки Діви, з іншого боку зображений зустрічає дівчинку первосвященик Захарія. Також на іконі можна зустріти зображення Єрусалимського храму і п’ятнадцяти ступенів, тих самих, що подолала маленька Марія без сторонньої допомоги.
Народні традиції в цей день
Відзначається за старим стилем 21 листопада, за новим – 4 грудня. Введення в храм Пресвятої Богородиці в народі називали просто – Введення, Ворота зими або Свято молодої сім’ї, або Увезення. Існують народні приказки, які стосуються початку зими і льодоставу: "Введенье прийшло – зиму привело” – "На Введенье – товсте ледененье”. У цей день всюди проводили веселі, галасливі і багатолюдні ярмарки, каталися на санях з гірок і на трійках коней. Після святкового богослужіння в храмах хресні батьки пригощали хрещеників солодощами, дарували подарунки, санки-санчата. У день Введення селяни переходили з літнього транспорту (вози) на зимовий (сани). Вони здійснювали пробний виїзд, прокладаючи санний шлях. Молодята, які зіграли напередодні, восени, весілля, наряджали сани і виїжджали на люди, щоб, як казали, "показати молоду”. Саме на Введення ставили у воду за ікону зломлені гілки вишні і дивилися напередодні нового року, розпустилися вони або засохли. Гілочки з листочками обіцяли хороше в новому році, а засохлі – погане.
4 грудня – Введення в храм Пресвятої Богородиці. Прикмети
У календарному циклі українського народу це свято завершує осінній сезон і починає зимовий. Головною метою святкувань цього дня було накликати багатство та добробут на майбутній рік.
Як на Різдво і Великдень, хто перший вранці на Введення прийде до хати, той буде першим «полазником» – тим, хто приносить добро чи якесь лихо – на новий господарський рік. Тому сусіди стримуються заходити на Введення зрана до чужої хати, щоб потім не було нарікання, що то вони принесли нещастя. Коли першим до хати увійде молодий гарний чоловік, а ще й з грішми, то добра ознака: весь рік у хаті всі будуть здорові і вестимуться гроші. Якщо ж увійде старий та немічний, а ще бідний, то і хворі в хаті будуть, і злидні заведуться. Найгірше ж, переказують люди, як зайде першою до хати стара жінка – «то вже добра не жди». Недобре також, якщо хтось із сторонніх приходить в цей день щось позичати.
Початок нового господарського року у введенських повір’ях виступає виразно: до Введення можна копати лопатою землю, а від Введення до Благовіщення не можна, бо земля спочиває і на літо сили набирає: жінки запасаються глиною до Введення. Від Введення до Дев’ятого четверга (після Різдва Христового) не годиться бити білизну на воді праниками, бо то, мовляв, шкодить ниві та може влітку навести бурю на поля. З цих самих мотивів, а ще через зневагу від людей, треба й коноплі потерти до Введення.
Вночі проти Введення подекуди дівчата святили воду ще дохристиянським звичаєм: брали воду в такому місці, де сходяться три струмки, проливали воду через полум’я так, щоб вона проходила поміж двома вогнями, і потім уживали тієї води проти хвороб, від зурочення та на любовні чари. По півночі жінки сідали голі на порозі і пряли самосівні коноплі, щоб «прядиво пішло на руку». Обсипали того дня корови сім’ям і мастили маслом вим’я, щоб давали багато молока, і обкурювали їх, щоб ніхто не міг того молока відібрати.
Як із іншими великими річними святами, і це свято пов’язувалося з культом померлих: «На цей день Бог одпускає праведні душі подивитися на своє тіло, тому воно називається Видінням (народня етимологія, що Введіння — «видіння»), що душа бачить своє тіло».
У цей час в Україні вже зазвичай випав сніг, тому кажуть: «Третя Пречиста снігом покриває».
Якщо випадав сніг до цього дня, то чекали його танення. Слухали дзвін: ясний – до морозів, глухий – до снігу. Примічали, що сніговий покрив, який переховував землю після Введення, вже не розтане до весни. Дивились, морозна Чи погода в цей день. Вважалося у разі морозу, всі зимові свята будуть морозними, і навпаки – тепло, значить торжества взимку теплі передбачаються. Якщо з цього дня встановлювалася глибока зима, чекали хорошого врожаю зернових.
