КОРЮКІВКА НАШЕ МІСТО
ГоловнаРеєстрація Вхід
Ви увійшли як Гість • Група "Гості"Вітаю Вас, ГістьRSS
-Громадський Інформаційний Сайт - -
Меню сайту
Категорії розділу
Події [424]
Вибори [145]
Громада та влада [864]
Точка зору [235]
Право знати [1061]
Свобода слова [37]
Гарячий коментар [5]
Тут я живу [275]
Історія нашого краю [91]
Захисник [26]
Свята [720]
Здоров-Я [551]
Господар і Господарка [56]
Смакота [50]
Поради [141]
Рибалка та полювання [42]
Цікавинки [69]
Всячина [43]
Радіо онлайн
СЛУХАТИ ОНЛАЙН РАДІО
Наше опитування
Календар
«  Лютий 2019  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728
Друзі сайту

Корюківська ЗОШ І-ІІІ ст.№1.





Семеновка - наш город!

Статистика
Яндекс.Метрика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Архів записів
 


Головна » 2019 » Лютий » 15 » 15 лютого - Свято Стрітення Господнього
08:26
15 лютого - Свято Стрітення Господнього
                                                  

          15 лютого - Свято Стрітення Господнього

.Свято Стрітення Господнього, яке відзначається 15 лютого відноситься до числа великих двонадесятих свят Православної Церкви.

 

У східних країнах Стрітення відоме з IV століття.

Це свято встановлено на честь пам'яті про одне з найбільш значущих подій в історії взаємин Господа Бога з людством.

Більше двох тисяч років тому, на сороковий день після народження Ісуса Христа, його батьки - Діва Марія і праведний Йосип Обручник принесли Божественне Немовля в Єрусалимський храм, щоб згідно з існуючим законом, віддати свого первістка в дар Всевишньому і подякувати за його появу на світ.

У храмі Богородицю та Йосипа зустрів праведний Симеон, який, за переданням, був одним із перекладачів Святого Письма Старого Завіту з єврейської на грецьку мову.

Колись, ще молодих дітах, Симеон трудився над перекладом книги пророка Ісаії та засумнівався в передбаченні про те, що Христос народиться від земної жінки. Він навіть хотів виправити текст, але в цю мить Симеону з'явився ангел і сказав, що за його сумнів він не помре до тих пір, поки своїми очима не побачить Спасителя.

Подивившись на Немовля, праведний Симеон зрозумів, що це і є довгоочікуване диво. Ведений божественним провидінням, Святий взяв його на руки і сказав такі слова: «Нині відпускаєш Ти раба Свого, Владико, за словом Твоїм, з миром, бо бачили очі мої спасіння Твоє, яке Ти приготував перед лицем усіх народів...».

Свідком цієї великої події була і стара пророчиця Анна, яка завжди перебувала в храмі, майже весь час проводячи в палких і щирих молитвах до Господа.

За свідченнями історії, з 544 року у Візантії було прийнято рішення відзначати Стрітення Господнє більш урочисто. Справа в тому, що на країну один за одним падали нещастя: природні катаклізми, невідомі хвороби, забирали по кілька тисяч чоловік у день.

У 544 році християнам було знамення, після якого вони урочисто звершили всенічне бдіння і хресний хід, і незабаром лиха припинилися, а в подяку Богу Стрітення стало відзначатися з великими почестями.

У свято Стрітення на церковних богослужіннях прийнято освячувати свічки. Цей звичай бере свій початок від давньої традиції влаштовувати в цей день святковий хід містом із запаленими свічками і ліхтарями.

Тропар

Радуйся, Благодатная Богородице Дево, из Тебе бо возсия Солнце правды, Христос Бог наш, просвещаяй сущия во тьме. Веселися и ты, старче праведный, приемый во объятия Свободителя душ наших, дарующаго нам воскресение

                                   Походження звичаю освячувати свічки

«Як до Стрітення півень нап’ється води під стріхою, то після Стрітення вже не скоро побачите воду», – дослівно говорили в Жеведі та Виблях тодішнього Чернігівського повіту.

Або так: «Як нап’ється на Стрічання півень с калюжи – буде літо можливе».

Старожили на Стрітення визначали, якою буде весна: «Треба на Стрічення до схід сонця набрати миску вщерть снігу, не натоптуючи. Як з його багато води буде, то велика вода прибулна по весні буде. А як мало, то й по весні вода мала буде».

Селяни спостерігали цього дня чимало хліборобських прикмет: ясна і тиха погода віщує добрий урожай і роїння бджіл, вітер – погана ознака, відлига – чекай пізньої весни.

У церквах цього дня святять воду і свічки. Такі свічки називають стрітенськими, або в інших звичаях «громничними», бо їх ставили перед образами під час грози, щоб захистити людей і худобу від блискавки.

Протоієрей храму Святої Великомучениці Катерини Православної Церкви України отець Євген (Орда) розповідає про релігійне походження звичаю освячувати свічки:



«Чин освячення свічок на свято Стрітення відсутній в практиці Грецької Церкви. Введення його в регулярну богослужбову практику Української Церкви приписують Київському митрополиту Петру Могилі, який у своєму відомому «Требнику» 1646 року помістив близько 40 невідомих раніше чинів. Чимало з них є переробленими на православний лад чинами з латинського «Римского Ритуала». Саме до цього списку і належить чин, який вперше використовується в Требнику святителя Петра (Могили) – чин освячення свічок на свято Стрітення. Справа у тому, що в католиків був такий обряд – хід зі свічками на Стрітення. Саме для нього потрібно було й благословити принесені людьми свічі. Християнський символізм цього дійства відсилає нас до світильників семи мудрих дів із притчі Христової, або до молитви старця Симеона, в якій він згадує про «світло на одкровення народам».

Тим не менше, слід особливо наголосити, що популярність використання освяченої в храмі стрітенської свічки стало наслідком давньої пристрасті людей до язичництва. Справа в тому, що 15 лютого – це день, коли язичники на наших землях вшановували день Громниці – свято на честь божка Перуна. За їхніми віруваннями, це єдиний день, коли можна було почути гул грому взимку. Амулетом, який мав захищати їх від подібних небезпек, було щось схоже на сучасну свічку. Нині освячена на свято Стрітення свічка часто так і називається «громничною». Їй приписують безліч магічних властивостей. Так, саме «громничну» свічку дають покійнику в руки або ще живій людині, яка лежить на смертному ложі, щоб та швидше віддала Богу душу та не мучилася. 

У молитві освячення свічок на Стрітення священик просить речей, які саме протилежні марновірству: «Дай, Милостивий, щоб як це світло, вогнем видимим запалене, проганяє нічну пітьму, так щоб серця наші, вогнем невидимим, світлістю Духа Святого просвічені, оминули сліпоту всіляких гріхів, щоб змогли ми очищеним оком душі бачити те, що Тобі благовгодне і для нашого спасіння благопотрібне. І щоб сподобитися нам перемогти темні небезпеки світу цього і досягнути світла безперестанного…»
До речі, наші предки вірили, що освячену цього дня у церкві воду використовували проти «пристріту». Нею кропили тварин і людей у найвідповідальніші моменти життя.

А щоб уберегтись від болячок, люди радили чинити так: «Перед тим днем, у котрий случиться Стрітеннє, узять соли, завернуть у тряпичку та й укинуть у жар, а до схід соня винять. Хто занедужає чим, тому й їсти сюю сіль», - записано з вуст М. Ісаєнко з села Голенка Контопського повіту Чернігівської губернії.

                                             Віталій Назаренко, «Чернігвщина» №7 (720) від 14 лютого 2019

Категорія: Свята | Переглядів: 431 | Додав: VLAS-KOR | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
КОРЮКІВКА НАШЕ МІСТО © 2024
Форма входу
Логін:
Пароль:
Переклад Сайту


Пошук
Ми ВКонтакті
Наша кнопка
Її код
Code
<a href=" http://korjukivka-sity.at.ua/"target=_blank><img src=" http://korjukivka-sity.at.ua/knopka_sajta.gif"border="0" title=" Громадський сайт міста Корюківка " width=137 height=50></a>
Погода
Корюковка 

Телефонний довідник Корюківського району

Найближчі свят
Праздники Украины
Гороскоп
Loading...
Гімн України